| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2 ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ ПО ДОРУЧЕННЯМ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ | ||
|
До пасивних операцій відносять залучення депозитів в іноземній валюті та продаж векселів. Валютні кошти будь-якої юридичної особи зберігаються на його валютних рахунках в уповноваженому банку. Для відкриття валютного рахунку підприємство представляє в комерційний банк дві заяви (одне на відкриття валютного рахунку, інше - транзитного валютного рахунку) та документи відповідно до діючого порядку: нотаріально завірена копія статуту, свідоцтво про реєстрацію підприємства в місцевих органах влади, довідка про реєстрацію підприємства в податковій інспекції, довідка про реєстрацію підприємства в Пенсійному фонді, довідка про реєстрацію підприємства в органах держстатистики, картки із зразками підписів посадових осіб і відбитком печатки, довідка про повідомлення податкового органу про відкриття рахунку. Підприємство може відкрити поточний, транзитний, спеціальний транзитний, депозитний рахунки. З представлених в уповноважений банк документів формується юридична справа клієнта. Якщо клієнт має відкритий рублевий розрахунковий рахунок у даному комерційному банку, то подання всіх документів і заклад окремої юридичної справи необов'язково. Необхідно тільки заява на відкриття валютного рахунку й довідка про повідомлення податкової інспекції про відкриття валютного рахунку. Продукція, протягом дня операції з валютного рахунку відбиваються на особовому рахунку і в операційному щоденнику. На особовому рахунку і у виписці з нього вказується: дата здійснення операції; номер документа, на підставі якого виконується операція; сума операції; залишок коштів на рахунку. Транзитний валютний рахунок відкривається банком одночасно з поточним валютним рахунком і призначений для зарахування в повному обсязі надходжень в іноземній валюті та наступному обов'язкового продажу 75% валютної виручки від експорту товарів (робіт, послуг) на внутрішньому валютному ринку РФ через уповноважені банки РФ за ринковим курсом рубля. Обов'язковий продаж виробляється підприємствами від суми надходжень в іноземній валюті від організацій та фізич-них осіб, які не є резидентами Російської Федерації. Обов'язковою продажу не підлягають надійшли від резидентів платежі в іноземній валюті, що здійснюються за рахунок коштів, що залишилися після обов'язкового продажу частини експортної валютної виручки, а також кошти в іноземній валюті, куплені на внутрішньому валютному ринку. Підприємства та організації можуть оплачувати зі своїх транзитних валютних рахунків такі витрати в іноземній валюті: на користь нерезидентів в оплату транспортування, страхування та експедирування вантажів; на користь підприємств - резидентів (на їх транзитні валютні рахунки в уповноважені банки) в оплату транспортування, страхування та експедирування вантажів по території іноземних держав і в міжнародному транзитному сполученні; по сплаті експортних мит в іноземній валюті, а також з оплати митних процедур. Одночасно з депонуванням іноземної валюти на рахунку уповноважений банк списує з транзитного рахунку підприємства решту валюти і зараховує на його поточний валютний рахунок. Поточний валютний рахунок призначений: для обліку коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства після обов'язкового продажу експортної виручки; для зарахування валюти, купленою підприємством на внутрішньому валютному ринку; для проведення торгових і неторгових операцій. Продаж коштів в іноземній валюті з поточного валютного рахунку підприємства здійснюється уповноваженим банком на підставі договору, укладеного з підприємством, або виставлення підприємством доручення на продаж за узгодженим з уповноваженим банком курсом рубля без депонування на особовий рахунок. Підприємства мають право купувати іноземну валюту за рублі через уповноважений банк на внутрішньому валютному ринку для здійснення поточних валютних операцій з нерезидентами та погашення основного боргу за кредитами, отриманими в іноземній валюті. Іноземна валюта, придбана підприємством на внутрішньому валютному ринку, повинна бути переведена нерезиденту через уповноважений банк згідно з умовами контрактів, договорів та угод між ними. З поточних рахунків можуть здійснюватися перекази: з торговельних операцій (у межах залишку коштів) в оплату вартості імпортованого товару; для проведення авансових платежів, що випливають з умов зовнішньоторговельного контракту; в погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків ; для вчинення витрат за кордоном та на інші цілі, дозволені валютним законодавством РФ. Спеціальний транзитний валютний рахунок призначений для здійснення резидентом операцій купівлі іноземної валюти за рублі на валютному ринку та її зворотного продажу, а також для обліку операцій з переведення іноземної валюти. Клієнт може зберігати власні валютні кошти на депозитних рахунках, для чого необхідно укласти договір між банком і вкладником. Вкладник має переважними правами на кредитування і фінансування, а також пільгами при поданні всього комплексу послуг. За вкладами на депозитних рахунках нараховуються відсотки. Ці додаткові умови банки пропонують клієнтам для збільшення їх зацікавленості в зберіганні заощаджень в конкретному банку, який по-лучает в своє розпорядження стабільні ресурси. Кредит виражає економічні відносини, що складаються між кредитором і позичальником і зазвичай виступає у формі розстрочки платежу або грошової позики. Він обслуговує і стимулює здійснення різних видів зовнішньоекономічних відносин у галузі торгівлі, обміну послугами, інвестиційної діяльності, міжбанківського співробітництва тощо Кредитування в іноземній валюті має чотири різновиди: кредитування державних потреб, що формують зовнішню заборгованість Російської Федерації; кредитування експортно-імпортних операцій ; кредитування діяльності спільних підприємств; кредитування як різновид розрахунків. Отримання і погашення валютних кредитів для державних потреб, що формують зовнішню заборгованість Росії, визначено Постановою Уряду РФ «Про порядок організації роботи, пов'язаної із залученням і використанням іноземних кредитів» і є сферою діяльності обмеженого кола банків, наділених відповідними повноваженнями. Уповноважені банки можуть надавати підприємствам і організаціям кредити в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями: для створення та розвитку експортних виробництв на строк до восьми років; на забезпечення поточної діяльності на строк до двох років; під майбутні надходження з урахуванням ходу укладання контракту на експорт. Використання банківського кредиту пов'язано насамперед з його перевагами перед комерційним кредитом. Кредит в інвалюті як різновид розрахунків широко застосовується в міжнародній торгівлі. Основними видами такого кредиту є: фірмовий кредит (форма відстрочки платежу експортера імпортеру); вексельний кредит (кредит, що оформляється виставленням переказного векселя); кредит по відкритому рахунку (при розрахунках постійних контрагентів, особливо при багаторазових постачаннях однорідних товарів, оплата за які здійснюється в обумовлені терміни); факторинг (торгово-комісійна послуга при посередництві спеціалізованої компанії або банку); форфейтинг (форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом купівлі ними без обороту на продавця векселів або інших боргових зобов'язань). Надання банківського кредиту в іноземній валюті можливе лише за умови, що клієнт залучений у зовнішньоекономічні відносини. Умови та порядок банківського кредитування встановлюється в угоді, що укладається банком, російськими імпортерами з іноземними банками-кредиторами. Розмір кредиту складає зазвичай 75 - 90% суми контракту, для оплати якого необхідний позику. Надання банком кредитів грунтується на обліку необхідних потреб клієнтів у позикових коштах, наявності достатніх гарантій для своєчасного їх повернення. Рішення організаційних проблем, пов'язаних з кредитуванням, здійснюється спільно позичальником і банком на підставі кредитного договору, в якому визначені: предмет договору; об'єкт кредитування; термін і розміри кредиту; порядок видачі та погашення кредиту; валюта кредитування; процентна ставка, умови і періодичність її зміни; взаємні зобов'язання і відповідальність за неналежне виконання умов договору; зобов'язання позичальника, що забезпечують гарантії своєчасного повернення кредиту , сплату відсотків по ньому; порядок розгляду спорів за договором; інші умови за згодою сторін. Кредитний договір передбачає можливість, в необхідних випадках, вивчення банком хо-дарської діяльності позичальника, його фінансового становища, економічної ефективності здійснюваних заходів. Крім того, при розгляді наданих документів банк пред'являє деякі вимоги до контракту, до забезпечення кредиту тощо Форма контракту повинна містити стандартні реквізити та розділи, текст повинен максимально точно, повно і ясно розкривати механізм реалізації зовнішньоторговельного контракту. Для позичальника, який відчуває нестаток коштів і прагне отримати кредит у комерційному банку, надзвичайно важливо знати ступінь ефективності валютного кредиту в співвідношенні з кредитом, виданим в рублях. При встановленні ставки за кредитами в іноземній валюті комерційні банки орієнтується на ставки по видаваних рублевих кредитах, а також на ставки за залученими коштами як в іноземній валюті так і в рублях, з урахуванням зміни курсу інвалюти до рубля і прогнозу динаміки курсу. Однак клієнт, який бажає взяти кредит для обслуговування зовнішньоекономічної угоди повинен самостійно визначити перевагу конкретного виду кредиту. Для цього насамперед необхідно знати ставки по кредитах банку як в рублях, так і інвалюті, курс інвалюти на день кредитування, а також конкретні умови кредитування (чи передбачено в договорі одностороння зміна процентних ставок по кредиту). Потім необхідно визначити курс іноземної валюти до рубля на дату повернення кредиту (Крізь). Для цього використовується наступна формула: Кпол _ Ствал +100% Крізь Струб +100% ' де Кпол - курс інвалюти до рубля на день одержання кредиту; Крізь - курс інвалюти до рубля на день повернення кредиту; Ствал - процентна ставка по валютному кредиту (за той період, на який він узятий); Струб - процентна ставка по рублевому кредиту. Таким чином, Крізь визначається як: Нарешті необхідно провести порівняння отриманого розрахунковим шляхом курсу з передбачуваним курсом на дату погашення кредиту. Якщо Крізь більше реального курсу (прогнозованого), то вигідніше отримати кредит в іноземній валюті, якщо Крізь менш прогнозованого, то вигідніше брати кредит в рублях. Недолік цього методу полягає в необхідності точного прогнозу, що досить складно здійснити. Однак, при різкому розходженні прогнозованого курсу та отриманого в результаті обчислення, ступінь ризику дещо знижується. Валютні операції відносяться до найбільш дохідним операціями комерційного банку, але як і інші види банківської діяльності, що приносять підвищений дохід, вони піддаються постійному впливу ризиків. Оцінка валютних ризиків і розробка методів їхнього зниження передбачає систематичне техні-ко-економічне обгрунтування операцій по кредиту. Критерієм допустимості стає результат оцінки ефективності використання кредиту і перспектив повернення всієї суми заборгованості у встановлені терміни. Техніко-економічне обгрунтування передбачає обгрунтування проводяться за рахунок кредитів операцій на стадії проходження кредиту. Головна особливість ризику валютного кредитування полягає в можливості зміни курсу іноземних валют, при цьому валютному ризику піддаються і кредитори і боржники і власники рахунків в іноземній валюті. Валютний ризик може виникнути і в операціях з використанням рублевого забезпечення кредиту. Для уникнення можливих збитків при кредитуванні необхідно точно визначити кредитоспроможність позичальника. Якщо банк не впевнений у стійкості фінансового становища позичальника, то він може піти на зменшення розміру кредиту, що видається. В угоді про надання кредиту необ-хідно передбачити гарантії повернення виданої суми в рублевому еквіваленті, значно перевищує валютний еквівалент. Доцільно вдатися до укладення строкових угод банку і позичальника по форвардної угоді. Необхідно постійне спостереження за коливаннями курсу іноземної валюти з метою зниження втрат по кредиту і здійснення диверсифікації валютних активів. До зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків відносять встановлення кредитних ліній між учасниками зовнішньоторговельної діяльності, тобто банк укладає угоду з іноземним банком на відкриття кредитної лінії між ними. Перевагою такої угоди для клієнта банку є виключення посередників при проведенні зовнішньоекономічної операції, можливе надання товарного кредиту у вигляді розстрочки платежу (імпортер), а також гарантії іноземного банку у виплаті суми за договором (експортер). Для іноземного банку-контрагента та його клієнта також дуже важливим фактором є наявність гарантії зворотності коштів або гарантії виконання контракту. Другим напрямком зовнішньоекономічної діяльності є операції на зовнішньому валютному ринку: купівля іноземної валюти, цінних паперів іноземних компаній, міжнародне кредитування. У даному виді кредитування банк, найчастіше, може бути посередником. Так Європейський банк реконструкції та розвитку використовує російські комерційні банки як агентів з кредитування російських підприємств і організацій. Нарешті одним з нових і ефективних видів зовнішньоекономічної діяльності визнаний експорт дорогоцінних металів. Правда необхідно відзначити, що здійснювати велику і різнобічну зовнішньоекономічну діяльність здатне невелике число комерційних банків, найбільш сильним з яких є Ощадний банк РФ. Операції з цінними паперами в іноземній валюті комерційні банки здійснюють у двох напрямках: покупка і продаж корпоративних цінних паперів в іноземній валюті; покупка і продаж єврооблігацій. Перший напрямок досить широко використовувалося комерційними банками, однак, в останні роки банки, які прагнуть до зміцнення ліквідності, обмежують свою участь на ринку цінних паперів, не вважаючи подібні вкладення надійними. Купівля Єврооблігацій проводилася на рівні Територіальних банків і довгий час була прибутковим і надійним вкладенням. Велика частина валютних операцій всередині країни здійснюється на спеціалізованих валютних біржах. Комерційні банки є активними учасниками торгів, які засновані на загальних принципах роботи на біржах. Предмет торгів - ф'ючерси, опціони, форвардні контракти, комплексні зустрічні угоди в іноземній валюті. Комплексне проведення увазі одночасне укладання контракту на купівлю іноземної валюти у експортера та продажу її імпортеру. При цьому одне з найважливіших умов здійснення такого роду операцій - збіг контрактів за термінами, а також гарантії виконання умов контракту. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||