6.1 ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ ЗІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті;
валютно-обмінні операції;
неторгові операції.
Процес відкриття та ведення рахунків фізичних осіб в іноземній валюті повністю відповідає відкриття та ведення рахунків у рублях, лише облік у банку проводиться як в іноземній валюті, так і в рублях.
Основним документом, що оформляє цю операцію, є договір, що полягає між банком і клієнтом. У ньому вказуються всі необхідні відомості про клієнта, про банк, права та обов'язки сторін і ін
По валютному рахунку банк проводить наступний перелік операцій:
розміщення коштів на валютному рахунку;
зняття коштів з рахунку;
здійснення переказів в інший банк на території РФ або за її межами;
розміщення коштів у рублях з перекладом цих коштів у валюту (за курсом на день розміщення) і т. д.
Необхідно звернути увагу, що з введенням 1 січня 1999 в 13 європейських стра
нах нової валюти - євро, комерційні банки стали вводити рахунки за вкладами фізичних осіб в євро.
Так як введення в обіг євро здійснюється поетапно і в даний час відсутня готівковий обіг цієї валюти, за вкладом в євро можливі лише безготівкові операції, а видача готівки проводиться шляхом конвертації валюти євро в іншу іноземну валюту за курсом , встановленому ЦБ РФ.
Валютно-обмінні операції є найбільш поширеним видом операцій за участю фізичних осіб.
Курс покупки і курс продажу готівкової іноземної валюти банки можуть встановлювати самостійно і змінювати його протягом операційного дня, за умови оформлення відповідним наказом чи розпорядженням та обов'язкового відображення у звітності (рис. 3).
Банк не має права тільки купувати або тільки продавати готівкову іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті за готівкові рублі. Виняток становлять випадки, коли тієї чи іншої валюти тимчасово немає в наявності.
Все обмінні пункти зобов'язані надавати клієнтам в доступному для огляду місці необхідну їм інформацію про курс купівлі та продажу готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті за готівкові рублі; про режим роботи обмінного пункту; про види валютно -обмінних операцій, виконуваних даним обмінним пунктом; про правила визначення ознак справжності та платіжності грошових знаків в іноземній валюті; про комісійну винагороду, який справляється банком по валютно-обмінними операціями.
Банк отримує інформацію ЦБ про курс валют на звітну дату.
Аналітичний підрозділ валютного відділу встановлює курс купівлі та продажу основних інвалют на звітну дату (в СБ це від 9 години ранку звітної дати до 9 години ранку наступного дня) і направляє його по своїм відділенням і філіям, які мають право на ведення валютних операцій.
Відділення, отримавши наказ про курс покупки і продажу, а також курс ЦБ, починає роботу:
б) валютний відділ починає роботу з купівлі-продажу інвалюти за встановленим курсом.
Клієнт, що бажає продати або купити валюту за встановленим на цей день курсом надає в банк посвідчення особи і рублеву суму, еквівалентну кількості валюти (при покупці).
Валютний відділ, перевіривши справжність банкнот, видає бажану суму (в рублях - при продажу валюти клієнтом або у валюті при покупці).
При купівлі та продажу валюти валютна каса оформляє довідку встановленої форми, а крім того при продажу стягує податку з клієнта.
Валютний відділ становить також звіт по проведених операціях, а потім складають операційний щоденник (щодня) на підставі цих операцій.
Наприкінці робочого дня валютний відділ здає кошти, що залишилися в комору, а звіт направляє в бухгалтерію і закінчує роботу.
У комплексі послуг, надаваних комерційним банком своїм клієнтам, виділяється група, так званих, неторгових операцій, пов'язаних з наданням послуг підприємствам, організаціям та громадянам не зайнятим комерційною діяльністю, експортом-імпортом, а також рухом капіталу .
Банки за наявності відповідної ліцензії можуть виконувати такі операції неторгового характеру:
робити операції з дорожніми чеками;
проводити оплату грошових переказів, надходять з-за кордону, а також здійснювати перекази за кордон за дорученням громадян і організацій;
здійснювати прийом на інкасо готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті; здійснювати випуск та обслуговування пластикових карт.
Західна банківська практика накопичила багаторічний досвід роботи з дорожніми чеками. У РФ використання цих платіжних документів стало розвиватися з збільшенням інтенсивності туристичних та ділових поїздок росіян за кордон. Операції з дорожніми чеками здійснюються на підставі Листа ЦБ РФ від 7.12.94 р. «Про ввезення в РФ уповноваженими банками дорожніх чеків іноземних емітентів», «Правил здійснення операцій з дорожніми чеками іноземних емітентів в установах Ощадбанку РФ» від 26.07.94 р., та ліцензії ЦБ РФ на здійснення операцій з дорожніми чеками іноземних емітентів.
Дорожній чек - це платіжний документ, використовуваний, як засіб міжнародних розрахунків неторгового характеру і являє собою грошове зобов'язання виплатити позначену на чеку суму грошей власнику.
Емітентами дорожніх чеків є комерційні банки, інші кредитні та фінансові установи, туристичні організації. Дорожній чек не є стандартним платіжним засобом, тому прийом його в оплату забезпечується тільки за домовленістю з компанією-емітентом. Комерційні банки здійснюють продаж дорожніх чеків за гривні і іноземну валюту; обмінюють їх на рублі і готівкову іноземну валюту; приймають чеки із зарахуванням суми вартості на поточний рахунок або для банківського переказу; приймають чеки на інкасо для подальшої їх оплати; продають дорожні чеки юридичним особам для здійснення витрат на відрядження; відшкодовують вартість втрачених чеків.
За успішне виконання функцій агента, установи уповноважених банків отримують комісійну винагороду у встановленому режимі.
Придбання іноземної валюти за рахунок кредитних ресурсів є однією з найризикованіших операцій банку. Але разом з тим, за правильної організації роботи в установах банку, операції з іноземною валютою високодохідними.
У зв'язку з цим необхідно здійснювати постійний економічний аналіз вкладень в інвалюту, особливо ретельно встановлюючи причини виникнення від'ємної курсової різниці.
Найбільш ефективні операції з купівлі-продажу інвалюти при швидкої оборотності, так як з одного боку це дозволяє знизити ризик від вкладення коштів в інвалюту, а з іншого - разом з отриманням курсової різниці дозволяє отримати комісійну винагороду від вчинення зазначеної операції.
При вкладенні коштів в інвалюту доцільно вивчити тенденції зміни курсу даної інвалюти до рубля, провести аналіз ефективності вкладення коштів в інвалюту. Результати аналізу ефективності вкладення коштів в інвалюту повинні бути зіставлені з ефективністю розміщення ресурсів при кредитуванні.
Основним показником, що характеризує ефективність вкладень в іноземну валюту, є коефіцієнт прибутковості операцій від розміщення коштів в інвалюті, що визначається за формулою:
Кін = (п.ср-ва - Вл.ср-ва) / Вл.ср-ва - 100% - 365 / П,
де Кін - коефіцієнт прибутковості операцій від розміщення коштів в інвалюті; п.ср-ва - кошти, отримані від продажу іноземної валюти; Вл. ср-ва - кошти, вкладені в іноземну валюту; П - період з моменту придбання валюти до моменту її продажу, дні.
Необхідно відзначити, що в умовах стабільного курсу рубля до долара, прибутковість від вкладень нижче ніж при різкій зміні курсу, однак при різкому коливанні може виникнути ситуація, коли продаж валюти відбуватиметься в збиток банку. Тому ризик при різких коливаннях курсу багаторазово зростає і необхідно своєчасно аналізувати зміни курсу і причини таких змін.