|
Задачі подолання кризи і відновлення фінансового сектора визначають специфіку наступного етапу (починаючи з кінця 1998 р. по теперішній час) як відновного періоду.
Його характерними рисами є: відносно невеликі обсяги операцій на фінансовому ринку; зміна основних факторів, що визначають прибутковість фінансових інструментів і механізму взаємозв'язку між реальним і фінансовим секторами; реструктуризація банківської системи на основі подальшої консолідації банківського капіталу, розширення практики банкрутства кредитних організацій, зміцнення регіональної банківської інфра-структури, становлення нових організаційних форм банківських об'єднань. 1. Інституційна структура сучасної російської фінансово-кредитної системи як і раніше відрізняється переважанням банків. Банки зберегли домінуючі позиції стосовно небанківських інститутів і є найбільш впливовою силою фінансового сектора. Пройшовши етап становлення, небанківські фінансові інститути стали грати помітну роль в економічному житті країни, однак вони суттєво поступаються банкам за обсягами активів, залучення заощаджень і фінансових операцій.
Якщо в країнах з розвиненою ринковою економікою частка банків становить близько половини всіх активів фінансово-кредитної системи (банківських та небанківських інститутів), то в російській еко-номіці 90% сукупних активів припадає на комерційні банки. Аналіз розподілу фінансових заощаджень між різними видами фінансових інститутів також свідчить про те, що російська фінансово-кредитна система характеризується яскраво вираженим перевагою банків над небанківськими інститутами не тільки в порівнянні з розвиненими ринками, але й щодо раз-Віва ринків. Таким чином, в осяжному майбутньому банківська система залишатиметься основною частиною російського фінансового сектора, незважаючи на розвиток інших типів фінансових інститутів.
Можливості функціонування небанківських інвестиційних інститутів як активних учасників фінансового ринку пов'язані з досягненням ринком певному щаблі організації. Лише в перспективі вони зможуть стати найбільшими інституційними інвесторами і зайняти те місце, яке займають сьогодні інвестиційні інститути у країнах з розвиненою ринковою економікою.
З урахуванням відносної нерозвиненості мережі небанківських інститутів банківська система повинна займати провідні позиції в вирішенні проблеми формування інфраструктури фінансового ринку, підвищенні ефективності фінансового посередництва і всієї системи розподілу ресурсів в економіці. Переорієнтація діяльності банків на виробничі інвестиції в реальний сектор економіки відбувається вкрай повільно. Російська банківська "система сьогодні не виконує функції щодо забезпечення вітчизняного виробництва фінансовими засобами. Важливість вирішення цих завдань визначає необхідність вивчення проблем участі банків в інвестиційному процесі.
|