| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Можливі інструменти управління банківською системою | ||
|
Які інструменти управління банківською системою могли б використовуватися в наших умовах? По-перше, це може бути обгрунтована державна політика розвитку національної банківської системи (сектора). Її основними елементами могли б бути: стратегія (концепція) розвитку банківського сектора, включаючи переосмислену концепцію ролі даного сектора в розвитку національної економіки та відповідно ролі держави в його регулюванні, концепцію лібералізації (разбюрокрачіванія, зняття зайвої зарегульоване ™) російського банків-ського ринку і на цій основі його розумного включення в міжнародний банківський ринок; підкріплюють стратегію конкретні програми і плани, включаючи програму державної підтримки російських банків. Стратегія тепер в Росії начебто є (навіть якщо вона не дуже досконала), конкретні ж програми і плани, навколо яких можна було б організувати спільні цілеспрямовані дії банківського і взагалі підприємницького співтовариства, поки фактично відсутні. В рамках розробки зазначеної політики мало б сенс: здоровий розвиток банківської системи законодавчо закріпити як функцію держави в цілому, а не тільки Центрального банку; визначити відповідні завдання відповідальних органів держави; виробити критерії ефективності розвитку банківської системи (сектора), включаючи критерії доцільності та / або безумовної необхідності втручання і прямої участі держави в розвитку банківської справи в країні. При цьому Банк Росії міг би стати основним координуючим і виконавчим органом, що реалізує державні функції, необхідні для розвитку банківської системи, що варто було б законодавчо поставити йому, організаційно закріпив за Центробанком необхідні повноваження. Для всього банківського сектора це могла б бути програма його розвитку і формування з «сектора» того, чого ще немає, - сучасної повноцінної і ефективно працюючої системи як такої (це не те ж саме, що « реформування »банківської системи). Стосовно до регіонами завдання могла б формулюватися по-різному. Так, уже зазначалося, що в окремих суб'єктах РФ число діючих місцевих кредитних організацій не перевищує двох, а в деяких з них самостійні кредитні організації взагалі відсутні. Зрозуміло, що тут потрібні програми створення хоча б деякого мінімально необхідного числа банківських установ, щоб населення, підприємства та організації таких регіонів могли отримувати необхідні банківські послуги на власній території. По-друге, це міг би бути спеціальний закон про управління банківською діяльністю в країні. Одночасно до Закону про ЦП необхідно внести доповнення, які б конкретизували містяться в ньому «управлінські» норми. По-третє, досягнення зазначеної мети передбачає створення і розвиток видового різноманіття банків та інших кредитних організацій. Відповідно необхідно також диференціювати підходи ЦБ до банків і НКО різного виду. Це має бути зроблено перш за все щодо встановлюваних для них обов'язкових нормативів і їх значень. Їх потрібно і можна навчитися використовувати як інструменти цілеспрямованого управління, за допомогою яких можна стимулювати одні й дестімуліровать інші процеси в банківській сфері. По-четверте, необхідні і можливі цілеспрямовані і постійні зусилля по створенню для всіх банків рівних і справедливих умов діяльності і конкуренції на всьому економічному, правовому та фінансовому просторі країни, а не на своїх «ділянках» для кожної яким способом обособившейся групи банків (останнє означало б дезінтеграцію системи). Одночасно банкам необ-ходимо дієві механізми протистояння спробам незаконного втручання-тва в їх діяльність різних органів і організацій як на федеральному, так і регіональному рівні. По-п'яте, Центральний банк повинен стати відкритою для банків та їх асоціацій організацією відповідно до цитованими ст. 77 і 78 Закону. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||