3.5. Можливі ризики: страхування, диверсифікація, лімітування та інші
страхування;
диверсифікація;
лімітування;
придбання додаткової інформації про вибір і резуль-тати.
Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля, тобто страховий поліс з очікуваним збитком 200 тенге коштуватиме 200 тенге, а інвестор не схильний до ризику, хоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансових втрат, які він може понести. Страхування фінансових ризиків є одним з найбільш поширених способів зниження його ступеня. Страхування - це особливі економічні відносини. Для них обов'язкова наявність двох сторін: страховика і страхувальника. Страховик створює рахунок платежів страхувальника страхової чи резервний фонд. Для страхування характерні цільове призначення створюваного грошового фонду, витрачання його ресурсів лише на покриття втрат або так зване подання допомоги в заздалегідь обумовлених випадках: ймовірний характер відносин, так як заздалегідь відомо, коли настане відповідна подія, яка буде його сила і кого зі страхувальників воно торкнеться ; зворотність коштів, так як дані кошти призначені для виплати відшкодування втрат за всіма страхувальникам, а не кожного окремо. ,
У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитку одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на всіх. Число страхувальників, що внесли премій протягом того чи іншого періоду, більше числа отримують відшкодування.
Диверсифікація - це розподіл інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній дохід. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій 5 різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність отримання їм середнього доходу в 5 разів і відповідно в 5 разів знижує ступінь ризику.
Зовнішні фактори зачіпають весь фінансовий ринок, тобто вони впливають на фінансову діяльність всіх інвестиційних інститутів, банків, фінансово-промислових корпорацій, а не на окремі господарюючі суб'єкти.
До зовнішніх факторів відносяться процеси, що відбуваються в економіці країни в цілому, військові дії, громадянські заворушення, інфляція і дефляція, зміна облікової ставки національного банку Республіки Казахстан, зміна процентних ставок по депозитах і кредитах комерційних банків і т.д. Ризик, обумовлений цими процесами, не можна зменшити за допомогою диверсифікації.
Таким чином, ризик складається з двох частин:
диверсификационного;
недіверсіфікаціонного.
Ще несистематическим ризиком, може бути усунений шляхом його розсіювання, тобто диверсифікації.
Ризик, званий ще систематичним, не може бути зменшений диверсифікацією. Залежність обсягу ризику від диверсифікації показана на наступному малюнку.
На цьому наведеному малюнку величина АВ відповідає обсягу загального ризику, який складається з диверсификационного ризику (АК) і недіверсіфікаціонного (КВ). Наведена графічна залежність показує, що роз-ширення об'єктів вкладення капіталу, тобто розсіювання ризику від 5 до 7 об'єктів дозволяє легко і значно зменшити обсяг ризику з величини Р] до величини Рг Тому основну увагу слід приділити зменшенню ступеня недіверсіфікаціон-ного ризику.
Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. Лімітування є важливим засобом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик при укладенні договору на овердрафт (надання кредиту найбільш надійним клієнтам короткострокового кредиту) при продажу товару в кредит за кредитними картками, дорожніми чеками тощо; інвестором - при визначенні сум вкладення капіталу і т.п.
Приклад. Підприємець (корпорація) стоїть перед вибором, скільки закупити товару: 100 одиниць або 200 одиниць. При купівлі 100 одиниць товару витрати складуть 120 тенге за одиницю, а при покупці 200 одиниць - 100 тенге за одиницю. Підприємець даний товар буде продавати по 180 тенге за одиницю. Однак він не знає, чи буде попит на нього. Весь непроданий в термін товар може бути реалізований тільки за ціною 90 тенге і нижче. При продажу товару ймовірність становить "50 на 50", тобто існує ймовірність 0,5 для продажу 100 одиниць товару і 0,5 для продажу 200 одиниць товару. Прибуток становитиме при продажу 200 одиниць 16 тис. тенге [200х (180-100)]. Середня очікувана прибуток - І тис. тенге [0,5 х (6тис. + 16 тис.)].
Отже, очікувана вартість інформації за умови визначеності -11 тис. тенге. Очікувана вартість інформації при невизначеності - 8 тис. тенге (купівля 200 од. Товару: 0,5 x16 тис. = 8 тис. тенге. Тоді вартість повної інформації - 3 тис. тенге.
Отже, для більш точного прогнозу необхідно отримати додатково інформацію про попит, заплативши за неї 3 тис. навіть якщо прогноз виявиться не зовсім точним, все
ж вигідно вкласти дані кошти у вивчення попиту і ринку збуту, що забезпечує кращий прогноз збуту на перспективу.