|
Банківський інвестиційний портфель (портфель інвестицій) - сукупність коштів, вкладених у цінні папери сторонніх юридичних осіб, придбані банком. Критеріями при визначенні структури інвестиційного портфеля банку виступають прибутковість і ризикованість операцій, необхідність регулювання ліквідності балансу і диверсифікації активів.
Після вибору і формування банківського портфеля чекає дуже важливий етап, який полягає в умілому розпорядженні набором різних видів цінних папері метою не тільки збереження їхньої вартості, а й отримання істотного доходу, не залежного від інфляції, - управління інвестиційним портфелем.
Розрізняють два основних способи управління інвестиційними портфелями: активний і пасивний. Активне управління характери-зуется прогнозуванням розміру можливих доходів від інвестування-ванних коштів, умінням здійснювати це більш точно і оперативно, ніж фінансовий ринок, тобто вміння передбачати і випереджати події. Виходячи з цього вважається, що тримання будь-якого портфеля є тимчасовим справою. При цьому, коли різниця в очікуваних доходах, по-отримана в результаті або вдалого, або помилкового рішення або за зміни ринкових умов, зникає, складові частини портфеля або весь портфель замінюються іншими.
Банки, які застосовують активну тактику, відстежують і набувають найбільш ефективні цінні папери і, намагаються максимально швидко позбутися від низькодохідних активів. Подібне керування має міжнародний еквівалент «свопинг», що означає постійний обмін, ротацію цінних паперів через фінансовий ринок. Виділяють такі основні форми активного управління: підбір «чистого» доходу, підміна, сектор-своп, передбачення облікової ставки. Підбір «чистого» доходу являє собою метод, коли, наприклад, продається облігація з нижчим доходом, а отримується-з більш високим. Підміна полягає в тому, що обмінюються дві схожі, але аж ніяк не ідентичні цінні папери, що мають однакову прибутковість, але різний період обігу (облігації). При використанні сектора-своп здійснюється переміщення облігацій з різних секторів економіки, з різним терміном дії, доходом і т.п. Передбачення облікової ставки полягає в прагненні подовжити термін дії портфеля, коли ставки знижуються, і скоротити термін дії, коли ставки ростуть. При цьому в міру зростання терміну дії портфеля його ціна більшою мірою схильна до змін облікових ставок.
Пасивне управління банківським інвестиційним портфелем виходить з припущення, що фондовий ринок досить ефективний при виборі цінних паперів або обліку часу. При даній тактиці створюються добре диверсифіковані портфелі із заздалегідь визначеним рівнем ризику і тривалим утримуванням портфелів в незмінному стані. До їх достоїнств можна віднести низький оборот, мінімальні рівні накладних витрат та інвестиційного ризику. Орієнтиром при пасивному управлінні є індексний фонд, який виступає у формі портфеля, створеного для дзеркального відображення руху обраного індексу, що характеризує стан усього ринку цінних паперів. Реструктуризації портфеля проводиться відповідно до рекомендаціями обраної моделі, а також з урахуванням реальної кон'юнктури тури ринку і обмежень. Крім того, на цьому етапі і випадку необ-хідності може проводитися коректування моделі портфеля на підставі змін, що відбулися на ринку і з урахуванням поточної ефективності управління портфелем.
|