Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
під редакцією Г.Г. Коробової. БАНКІВСЬКА СПРАВА (підручник), 2006 - перейти до змісту підручника

18.1.5. Теорія управління пасивами

Можливість залучення додаткових ресурсів з грошового ринку для підтримки ліквідності банку становить основу теорії управління пасивами. Відповідно до цієї теорії, слід розміщувати більшу частину ресурсів на більш тривалі терміни, ніж вони були залучені, забезпечивши повернення кредитів за рахунок обліку застав, а потреби в коштах для виплати по несподівано виникають зобов'язаннями покривати за рахунок таких джерел, як міжбанківські кредити і т.п . Головна перевага даної моделі полягає в тому, що вона, на перший погляд, не підвищуючи ризику ліквідності банку, дозволяє оптимізувати його витрати на проведені операції.
В даний час можливості російських банків для швидкого залучення коштів на грошовому ринку представлені такими джерелами:
міжбанківські позики;
термінові депозити і депозитні сертифікати. Широке використання цього джерела в нашій країні неможливо через обмеженість коштів більшості вітчизняних підприємств і організацій;
операції РЕПО;
отримання кредиту в Центральному банку РФ. Рефінансування Банком Росії комерційних банків в даний час здійснюється шляхом надання внутрішньоденних кредитів, кредитів «овернайт», а також ломбардних кредитів.
Практика обліку векселів в Центральному банку РФ, прийнята в країнах з розвиненою ринковою економікою, в нашій країні еше не набула поширення. Суперечності в нормативних актах, що регулюють вексельний обіг, негативно позначаються на використанні векселя в його традиційної функції - платіжного засобу і цінного паперу. Нестабільність економічної ситуації, вузькість кола надійних векселедавців за простими векселями, практично повна відсутність в обороті перекладних векселів - все це також скорочує потенційні обсяги облікових операцій.
Крім вищезгаданих у світовій практиці в якості джерел при управлінні ліквідністю за допомогою пасивів поширене відкриття депозитних рахунків в євровалюті для міжнародних банків і корпорацій. Процентні ставки за цими рахунками визначаються кон'юнктурою ринку - попитом і пропозицією за вказаними міжнародним депозитах. Російські банки з точки зору світових масштабів досягли ще розміру, ваги і, відповідно, ступеня довіри у світовому банківському співтоваристві, необхідної для подібних операцій.
Застосування теорії управління пасивами пов'язане з певним ризиком. З одного боку, можливість оперативного залучення необхідних коштів дозволяє збільшити частку доходних активів і, відповідно, отримати ббльшую прибуток. Але, з іншого боку, не виключений варіант, що банк, який вийшов на грошовий ринок у пошуках необхідних ресурсів, може не знайти їх за низькою «ціною» і буде змушений заповнювати недолік грошових коштів шляхом підвищення ставок залучення. Тому при управлінні пасивами необ-хідно уважно порівнювати витрати по залученню коштів з доходами, одержуваними від їх вкладення, щоб не отримати протилежний ефекту - зниження прибутковості або навіть виникнення збитків у разі несприятливого збігу обставин. І крім того, активне використання теорії управління пасивами при настанні кризи може поставити банк у глухий кут. Якщо повернутися до подій серпня 1998 р., основні проблеми для банків почалися не 17 серпня, коли був про & ьявлен дефолт і фактично заморожені ліквідні активи, а дещо пізніше - через два тижні, на початку вересня, коли внаслідок сильного падіння курсу рубля і зростаючої невизначеності ситуації клієнти почали знімати з рахунків свої кошти. Таким чином, банкам було відпущено 2-3 тижні на те, щоб змінити політику управління і приготуватися до відтоку коштів клієнтів. Там, де до кризи сильно надіялися на управління пасивами, існував серйозний дисбаланс активно-пасив-них операцій за термінами, і відпущеного часу явно не вистачило для вимагали в цьому випадку реструктуризації активів і пасивів.
Буквальне використання зарубіжного досвіду може привести до невірної стратегії управління банком. Тому головний ризик для банку полягає в тому, що, розмістивши залучені кошти в більш довгострокові активи, до моменту їх повернення банк фактично в будь-який час може позбутися всіх інструментів, які могли б підтримати його платоспроможність, що моментально зробить банк банкрутом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz