|
Підхід конвертованості банківських коштів грунтується на різноманітті джерел залучення вільних грошових коштів. Кожен джерело має свою мінливість, вартість, і до нього пред'являються певні вимоги, тому доцільно кожне джерело коштів розглядати окремо і співвідносити його з активами з подібними термінами погашення. Наприклад, велика частина депозитів до запитання повинна йти на поповнення первинних і вторинних резервів, а доходи від розміщення облігацій - на фінансування довгострокових позик.
Головною перевагою цього підходу є акцент на необхідність досягнення прибутковості банку. У теорії підтримка відповідності між активними і пасивними операціями забезпечувало б стовідсоткову ліквідність банку. Однак на практиці великий вплив роблять фактори, динаміку яких важко спрогнозувати. Наприклад, своєчасне повернення позики клієнтом залежить не тільки від бажання банку повернути кошти і навіть не тільки від сумлінності клієнта, але й від цілого ряду ризиків, що стосуються як безпосередньо позичальника, так і його контрагентів, а також від країнової, політичного ризиків.
За останнє десятиліття в практичній діяльності російських банків при управлінні ліквідністю використовувалися так чи інакше всі теорії. Об'єктивно складається ситуація обумовлює використання більшою мірою однією з теорій, причому складно стверджувати, що пріоритети використання тієї чи іншої теорії однозначні. На початку 90-х років Всіма банками активно викорис-тися теорія комерційних позичок. У 1996-1997 рр.. більшість банків використовувало теорію переміщення, в періоди криз 1995 і 1998 рр.. банки знову зверталися до теорії комерційних позик або використовували підхід єдиного резервного фонду. У звичайних, некризових умовах банки вибирають переважний напрямок в залежності від своїх умов. До їх числа можна віднести величину банку, обсяги активних і пасивних операцій, особливості клієнтури, розвиненість грошового ринку в регіоні.
В даний час використання теорій переміщення, управління пасивами та очікуваного доходу пов'язано з істотними ризиками через недостатню розвиненість ринків фінансових інструментів, які могли б використовуватися в якості вторинних резервів, і відсутності надійних джерел швидкого залучення коштів , а також непередбачуваності розвитку економічної ситуації в Росії.
В умовах стабілізації економіки, поглиблення ринкових відносин, розвитку кредитних операцій і появи широкого кола фінансових інструментів, по всій видимості, з'являться додаткові можливості надійного і дохідного вкладення коштів, і все більше число банків буде звертатися до теорій переміщення і очікуваного доходу, а також використовувати підхід конвертованості банківських коштів.
|