18.3.3. Показники прибутковості
- співвідношення прибутку і власного капіталу; - співвідношення прибутку і активів;
| співвідношення прибутку і доходу.
Методика розрахунку цих показників залежить від прийнятої в країні системи обліку та звітності. У чисельнику цих фінансових коефіцієнтів завжди стоїть розрахунковий фінансовий результат діяльності банку на звітну дату. При діючій в Росії системі обліку та звітності в чисельнику знаходиться балансовий прибуток, при закордонних стандартах обліку - чистий прибуток.
Прибутковість капіталу (ПК). Світова практика показує, що визначальним показником ефективності банківського капіталу є максимізація вартості акціонерного капіталу при збереженні прийнятного рівня ризику. Поряд з ринковою ціною акцій банку важливим показником оцінки діяльності банку є співвідношення чистого прибутку і акціонерного капіталу (яое - в зарубіжній практиці). Цей показник характеризує, наскільки ефективно використовувалися кошти власників протягом року, тобто це вимірювач прибутковості для акціонерів банку. Він приблизно встановлює розмір чистого прибутку, одержуваної акціонерами від інвестування свого капіталу. У вітчизняній практиці прибутковість капіталу:
Показник прибутковості капіталу характеризує здатність власних коштів приносити прибуток і дозволяє оцінити мож-ливість забезпечення реального зростання власного капіталу в раз-заходи, адекватних зростанню ділової активності.
Отримане значення прибутковості капіталу рекомендується зіставляти з показниками достатності капіталу (збільшення першого показника при зниженні значення другого свідчить про розширення кола ризикованих операцій).
Прибутковість активів (КІЛ). Цей показник є одним з основних коефіцієнтів, що дозволяють дати кількісну оцінку рентабельності банку
Прибутковість активів характеризує здатність активів банку приносити прибуток і побічно відображає їх якість, а також ефективність управління банку своїми активами і пасивами. Низьке значення коефіцієнта може бути результатом консервативної кредитної політики або надмірних операційних витрат, високе значення показника свідчить про вдале розпорядженні активами.
Даний показник можна модифікувати
Різниця між цими двома показниками говорить про можливість банку підвищити свою рентабельність за рахунок скорочення числа активів, що не приносять прибуток. У зарубіжній практиці чисельник даних показників - чистий прибуток.
Необхідно відзначити, що в умовах інфляції темпи зростання прибутковості активів і капіталу повинні бути вище показника середнього рівня інфляції. При управлінні прибутковістю значення прибутковості активів і капіталу необхідно порівнювати із середнім значенням по відповідній групі банків.
За допомогою спреду оцінюється, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками і позичальниками і наскільки гостра конкуренція на банківському ринку. Посилення конкуренції зазвичай призводить до скорочення різниці між середніми доходами за активами і середніми витратами за пасивами. У даному випадку за умови незмінності всіх інших факторів спред банку скорочується, що змушує банк шукати інші шляхи отримання прибутку.
Даний показник цінний і тим, що виокремлює вплив процентних ставок на фінансовий результат діяльності банку, тим самим дозволяє краще зрозуміти ступінь уразливості дохідних операцій банку. Порівняння даного показника з аналогічним по групі споріднених банків, а також з розрахованим в середньому по Росії чи регіону дозволить оцінити ефективність процентної політики банку.
Порівняння показників прибутковості дозволяє виявити найбільш ефективні операції банку. З урахуванням показника Яоа можна визначити також операції, які надають найбільший вплив на зміну фінансового результату. При цьому необхідно мати на увазі, що:
показник операційної маржі свідчить про місце в активах банків традиційних банківських операцій (позичкові операції, операції з цінними паперами та операції з іноземною валютою);
значне перевищення показника прибутковості активів готівка показником чистої процентної маржі характеризує здатність банку отримувати процентний дохід і свідчить про високу частку в активах банку активів, не пов'язаних з процентними доходами, або про присутність в доходах банку значної частки комісійних доходів.
Необхідно тому розглянути показник прибутковості комисси-онних операцій. Низьке значення даного показника свідчить про недостатню увагу банку до розвитку нових банківських послуг, що є одним з резервів підвищення прибутковості роботи банку.
Зіставлення показників прибутковості за ряд звітних дат і їх порівняння з середніми значеннями по відповідній групі банків дозволяє визначити тенденції зростання (зниження) прибутку, а також фактори, що зробили найбільший вплив на її зміну, зробити висновок про фінансову стійкості банку і визначити резерви підвищення ефективності роботи банку.
Рентабельність (прибутковість) комерційного банку (Р ^ щ) прийнято визначати як відношення балансового прибутку до сукупного доходу (Д)
Проаналізуємо загальну і приватну рентабельність на конкретному прикладі (табл. 18.3).
Як видно з прикладу, найбільш високе значення в аналізованому періоді мала приватна рентабельність. Цей показник мав тенденцію до підвищення, темп приросту його за аналізований період склав 19,6%. Загальна рентабельність виявилася нижче приватної рентабельності. Крім того, цей показник мав тенденцію до зниження, що пояснюється головним чином наявністю негативної непроцентною маржі, яка мала вищі темпи приросту (57,9%), ніж процентна маржа (42,1%).
Таким чином, збільшення витрат на 18 млн руб. призвело до зниження загальної рентабельності на 3,8%,
Результати проведеного факторного аналізу показали, що вплив негативного фактора (збільшення суми витрат) перекрило вплив позитивного (збільшення суми доходів) і дало зниження загальної рентабельності на 3 , 7%
Розрахунок коефіцієнта еластичності доходів за аналізований період підтверджує висновок про те, що загальна рентабельність знизилася і СУШИ з випереджаючими темпами приросту витрат по відношенню до темпів приросту доходів
Значення даного коефіцієнта свідчить про те, що при збільшенні суми витрат на I% сума доходів збільшується лише на 0,764%, що є недостатнім для збереження досягнутого на початку аналізованого періоду рівня загальної рентабельності банку.
При управлінні прибутковістю конкретного банку корисно розкласти деякі з показників прибутковості на ключові складові. Наприклад, очевидно, що RОЕ і RОА - два основні показники - тісно пов'язані між собою. У них однаковий чисельник - прибуток після сплати податків. Тому два цих показника пов'язані безпосередньо
Дана взаємозв'язок говорить про те, що банківська прибуток, що спрямовується акціонерам, залежить від того, за рахунок яких джерел формуються ресурси банку, що більше використовується - кошти акціонерів або боргові зобов'язання. Навіть банк із низьким рівнем ROA може досягти відносно високого рівня ROE шляхом широкого використання боргових зобов'язань і малого використання капіталу акціонерів.
Якщо ми внесемо незначні корективи у формулу розрахунку ROE, то одержимо рівняння, яке може бути використане для виявлення проблем у чотирьох областях управління банком
або ROE безпосередньо залежить від ефективності : управління податками, контролю за витратами, управління активами та управління ресурсами.
Якщо один з перерахованих сомножителей в аналізованому періоді починає знижуватися, то банку необхідно провести анмт ефективності організації роботи в цій області.