| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.2.1. Оподаткування доходів фізичних осіб | ||
|
Платниками податків виступають фізичні особи, які досягли повноліття, а також неповнолітні - за окремими видами доходів: Платники податків, як правило, поділяються на резидентів і нерезидентів. Головний критерій 'для визначення резидентства - перебування фізичної особи в країні протягом певного періоду протягом фінансового року. У більшості країн цей період становить шість або більше місяців (понад 183 календарних днів). Якщо цей критерій для конкретного випадку недостатній, то використовуються такі додаткові критерії: звичне житло (основне житло), центр життєвих інтересів, національність, громадянство тощо Сенс поділу платників податків на резидентів і нерезидентів полягає в тому, що резиденти несуть повну податкову відповідальність зі світового (глобального) доходу, тобто підлягають прибутковому оподаткуванню за всіма джерелами - як внутрішнім, так і зовнішнім, а нерезиденти несуть обмежену податкову відповідальність, тобто оподаткуванню підлягають тільки доходи з джерел, розташованих в даній країні. Окремі країни встановлюють інші правила. У США, наприклад, система поділу фізичних осіб на резидентів і нерезидентів застосовується лише щодо негромадян США (громадян інших держав та осіб без громадянства), а всі громадяни США несуть повну податкову відповідальність. Вихідною базою для розрахунку податкових зобов'язань виступає сукупний річний дохід платника податку, до якого включаються всі доходи, отримані даними фізичною особою протягом податкового (фінансового) року від джерел, зазначених у податковому законодавстві. У сукупний річний дохід, як правило, включаються поряд із заробітною платою, доходами від підприємницької діяльності інші виплати та надходження: посібники, оплата натурою, компенсаційні виплати, а також отримані матеріальні та нематеріальні вигоди. Ні в одній країні світу сукупний річний дохід платника податків не збігається з оподатковуваним доходом, до якого застосовується діюча шкала ставок прибуткового податку. Оподатковуваний дохід порівняно з сукупним річним доходом завжди менше на суму дозволених відповідно до законодавства відрахувань. Ці відрахування складаються, як правило, з неоподатковуваного мінімуму, професійних витрат, різного роду індивідуальних, сімейних відрахувань, відрахувань на дітей, сум фактично сплачених внесків до різного роду фондів соціального призначення та обов'язкового страхування. Система дозволених відрахувань для визначення податкових зобов'язань фізичної особи має величезне значення. Більшість експертів оцінюють рівень оподаткування в тій чи іншій країні, виходячи не з розмірів податкових ставок, а з того, який обсяг податкових відрахувань дозволено використовувати в даній країні. Поряд з податковими відрахуваннями з сукупного доходу використовується система податкових заліків. Якщо податкове вирахування застосовується для обчислення оподатковуваного доходу, то податковий залік зменшує вже отриману в результаті розрахунків суму оподатковуваного доходу, тобто це ті суми, на які платник податків може зменшити свої зобов'язання з прибуткового податку. Крім відрахувань з сукупного доходу і заліків з оподатковуваного доходу, що носять універсальний характер, тобто дія яких поширюється на всі категорії платників податків, діють спеціальні податкові пільги. Для отримання права на ці пільги необхідно підтвердження будь-яких особливих обставин. Ставки прибуткового оподаткування завжди встановлюються законом. Зміна ставок прибуткового оподаткування (так само, як і ставок за іншими податками) не допускається протягом усього податкового періоду. Як правило, неможливий і перегляд інших істотних умов прибуткового оподаткування. У всіх країнах діє категоричну заборону на надання індивідуальних податкових пільг, тобто пільг, які можуть отримати окремі особи. Пільги надаються тільки категоріям осіб, тобто всім без винятку особам, які можуть підтвердити наявність обумовлених у законі особливих обставин. У всіх розвинених країнах ставки з прибуткового податку є прогресивними і, як правило, побудовані за системою складної про-Гресс. Для більшості розвинених країн в останні десятиліття характерні наступні зміни у ставках прибуткових податків: зна-чительное зниження граничних (максимальних) ставок, скорочення числа застосовуваних ставок, збільшення розмірів неоподатковуваного міні-муму, індивідуальних і сімейних відрахувань. Отже, можна говорити про виникнення тенденції плавного переходу від прогрес-сивного до пропорційного оподаткування доходів. У переважній більшості країн подружжя має право сплати по-дохідного податку та визначення зобов'язань по ньому як по індивіду-альний, так і по спільній системі оподаткування. У тих випадках, коли застосовується система спільного оподаткування доходу сім'ї, при визначенні податкових зобов'язань до оподатковуваного доходу застосовуються знижені ставки. Розрахунок податкових зобов'язань з прибуткового податку здійснюється самими платниками податків. Платник податків несе адміністративну та кримінальну відповідальність за інформацію, подану в податкові органи, за правильність визначення податкових зобов'язань, своєчасність сплати податків і подачу відомостей до податкових органів. Поряд із сплатою податку за декларацією у всіх країнах діють системи утримання податку у джерела виплати доходу. Наюговий період з прибуткового оподаткуванню фізичних осіб становить один рік. У більшості випадків цей період збігається або з календарним роком, або з встановленим законодавчо фінансовим (податковим, фіскальним) роком. Практично у всіх країнах платнику податків надається можливість при розрахунку податкових зобов'язань у тій чи іншій формі враховувати фактично понесені і документально підтверджені збитки минулих років. У ряді країн дозволено за наявності відповідних, визначених у законодавстві обставин розраховувати розмір податкових зобов'язань поточного року е урахуванням витрат майбутніх періодів. Основні відмінності при обчисленні податкових зобов'язань фізич-них осіб з прибуткового оподаткування в розвинених країнах за виключаються в.следующем: -> розрахунок сукупного річного доходу, скоригованого валового доходу та оподатковуваного доходу має свої особливості; існують важливі, а іноді і принципові відмінності в правилах щодо визначення джерел доходів; -> складу доходу, що включається до сукупний річний дохід, відрізняється своєю специфікою часто не тільки в одній країні, а й на регіональному (земельному, провінційному, штатному) рівні. Останнє особливо характерно для країн з федеративним і конфедеративним пристроєм. Для платника податків також велике значення може набувати специфіка визначення моменту отримання доходу; -> є відмінності при визначенні категорії «об'єкт оподаткування», тобто об'єктом може виступати дохід кожного члена сім'ї окремо або може застосовуватися сукупне оподаткування доходу всієї сім'ї як єдиного цілого. Окремі види доходів можуть бути самостійними об'єктами оподаткування; - »найбільш різноманітний склад і характер податкових заліків, відрахувань і пільг, застосовуваних при розрахунку величини оподатковуваного доходу, визначенні величини податкового окладу або остаточних зобов'язань платника податків; -> зазначаються істотні відмінності як у системах побудови шкали оподаткування прибутковим податком, так і в рівні мінімальних, стандартних (середніх) і максимальних ставок; -> значною різноманітністю характеризуються правила , що регламентують оподаткування іноземних громадян, які здійснюють діяльність у країні, а також системи оподаткування громадян, які тривалий час працюють за кордоном і отримують доходи з іноземних джерел. Правила, які регламентують застосування іноземного податкового кредиту для прийняття інвестиційних рішень фізичною особою, можуть мати нс менш важливе значення, ніж загальний рівень оподаткування в тій чи іншій країні. Схема визначення податкових зобов'язань з прибуткового податку з фізичної особи виглядає наступним чином. Сукупний річний дохід, який складається з валової виручки від реалізації товарів і послуг, надходження рентних платежів, доходів від реалізації рухомого і нерухомого майна та інших доходів, зменшується на суму дозволених відрахувань, що складаються з виплат заробітної плати працюючим за наймом, витрат на утримання рухомого і нерухомого майна, рентних платежів, податків, сплачених до бюджетів органів місцевого самоврядування та регіонів, майнові податків, відсотків за залучений для ділових цілей кредит, внесків до фондів соціального страхування та соціального забезпечення безприбуткових організацій, а також на суму інших витрат і платежів, дозволених податковим законодавством до відрахування у визначених розмірах. Крім того, сукупний річний дохід зменшується на суми спеціальних відрахувань, а також збитків минулих років при визначенні податкових зобов'язань поточного періоду. Вищеперелічені відрахування можуть бути дозволені лише при документальному підтвердженні і обгрунтуванні необхідності їх здійснення. Максимальний розмір відрахувань встановлюється в законодавчому порядку або як відсоток від валового доходу, або у твердій сумі. У ряді країн при обчисленні оподатковуваного доходу передбачена можливість відрахування суми вихідної допомоги при звільненні, виплат за системою соціального забезпечення, виплат по хворобі, виплат певним категоріям осіб (учасникам військових дій, сім'ям загиблих, інвалідам і т.д.). Наведена загальна схема розрахунку зобов'язань з прибуткового податку має значну специфіку в кожній окремо взятій країні, де спеціальні податкові пільги можуть бути надані як у формі відрахувань, так і у формі податкових кредитів, тобто заліку яких-або вироблених платежів. Звільнення від оподаткування якого виду доходів безпосередньо обумовлюється в податковому законодавстві або приймає форму дозволеного податкового відрахування або знижки. Найчастіше виняток окремого виду доходу з сукупного річного доходу для цілей оподаткування з прибуткового податку може бути пов'язано з наявністю додаткового оподаткування, що не входить в систему оподаткування прибутковим податком і регульованого на підставі інших законодавчих актів. В - сукупний річний дохід для цілей оподаткування прибутковим податком звичайно включаються всі основні доходи працюючих за наймом, а також додаткові виплати, доплати, премії, виплати понад основної заробітної плати, що не мають компенсаційного характеру. Для останніх десятиліть характерна тенденція розширення податкової бази з прибуткового оподаткуванню. Поряд з грошовими виплатами у сукупний річний дохід включаються виплати в товарно-матеріальній формі, а також у формі привілеїв. Так, у сукупний річний дохід службовців компаній включаються витрати компанії з надання цим службовцям автотранспорту, спеціальних позик за пільговими ставками, житла на пільгових умовах, на отримання товарів і послуг зі знижкою, безкоштовне харчування, витрати на освіту за рахунок компанії, на оплату медичних послуг і ряду інших. В - цих випадках для визначення податкової бази платник зобов'язаний до суми грошових і матеріальних виплат, складових його дохід, додати різницю між звичайною (ринковою) ціною придбаних товарів чи отриманих послуг і фактично сплаченою за них сумою. Доходи керівників компаній, що надходять у формі непрямих виплат, компенсацій, пільг і привілеїв, в останні роки практично у всіх країнах мали тенденцію до збільшення. Для запобігання ухилення від сплати податків законодавці розширюють базу з оподаткування доходів фізичних осіб та значно розширюють обсяг обов'язкової звітності з прибуткового податку з фізичних осіб та корпорационному податку. Невключення-яких із зазначених сум у декларацію може служити підставою як для адміністративних санкцій, так і для кримінального переслідування. Заниження розмірів отриманих непрямих виплат, вигод і пільг зазвичай кваліфікується як умисне приховування доходів від оподаткування. У всіх країнах у сукупний річний дохід включаються доходи від підприємницької діяльності. Деякі види підприємницької діяльності обкладаються самостійним промисловим (професійним) податком. При цьому з сукупного річного доходу підприємців віднімаються виробничі витрати, а також ряд інших витрат, передбачених законодавством всіх розвинених країн. Пасивні доходи, такі як дивіденди, відсотки по облігаціях і за залишками на рахунках банків, відсотки за державними, муни-ціпальним і інших цінних паперів, можуть як включатися в сово-Купний річний дохід платника податку для цілей оподаткування прибутковим податком, так і виключатися з оподатковуваного суми. Пасивні доходи, як правило, оподатковуються за пільговими ставками або на підставі спеціальних статей законів, регламенти-рующих прибуткове оподаткування фізичних осіб, або на підставі окремих спеціальних законів. Доходи, одержувані від володіння нерухомістю, у всіх країнах включаються до бази обкладення податками на доходи фізичних осіб, однак доходи, одержувані від реалізації нерухомого майна, можуть обкладатися як в рамках прибуткового оподаткування, так і на підставі діючих самостійних податків на приріст капіталу. Крім того, у переважній більшості країн з сукупного річного доходу платника податку віднімаються суми внесків по обов'язковому страхуванню. В окремих країнах платник податків зобов'язаний показувати суму сукупного річного доходу без вирахування внесків по обов'язковому страхуванню, при цьому він отримує можливість на залік цих сум при остаточному розрахунку податкових зобов'язань. У більшості розвинених країн у сукупний річний дохід платника податків включаються отримані аліменти, різного роду одноразові виплати та допомоги, в тому числі пенсії, а також ви-плати і допомоги по безробіттю. Як правило, до складу сукупного доходу для цілей оподаткування не включаються дарування від фізичних осіб, призи та нагороди, різного роду компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, стипендії. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||