| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.2.2. Оподаткування доходів корпорацій | ||
|
Доходи індивідуальних підприємців обкладаються прибутк-ним податком або промисловим податком (аналог промислового податку в Російській Федерації - єдиний податок на поставлений дохід для окремих видів діяльності). Доходи підприємств, заснованих на об'єднанні осіб, зазвичай не обкладаються-якими податками; прибутковим податком обкладаються доходи власників цих підприємств. Індивідуальні підприємці та власники підприємств, заснованих на об'єднанні осіб, як правило, несуть необмежену (повну) відповідальність за боргами свого підприємства. До підприємств, заснованим на об'єднанні капіталів, відносяться підприємства з обмеженою відповідальністю, тобто його власники (ак-рів) нссут за його зобов'язаннями відповідальність у межах своєї частки в статутному капіталі. Компанії з обмеженою відповідальністю визнаються юридичними особами і є платниками корпораціопного податку. Об'єкт оподаткування корпораціонним податком - валовий дохід підприємства, за винятком фактично вироб-ведення і документально підтверджених витрат, здійснених з метою отримання доходів. Від корпораціоіного податку, як правило, ос-вобождаемой організації, відповідно до статутом не ставлять своєю метою одержання прибутку. До таких організацій відносяться різного роду асоціації, фонди, партії, клуби та інші об'єднання при дотриманні наступних умов: вони не допускають повернення коштів, внесених засновниками, які не розподіляють на їх користь одержувані до-ходи, не накопичують в будь-якій формі доходи, а використовують їх у ус-тановленном порядку на цілі, передбачені статутом. Порушення хоча б одного з перерахованих вище умов призводить до втрати без-податкового статусу, і всі доходи, отримані організацією в період, коли відбулося таке порушення, можуть підлягати оподаткуванню корпо-раціоні податком. Система оподаткування прибутку компаній у всіх країнах тісно ув'язана з системою прибуткового оподаткування фізичних осіб. У ряді країн корпоративний податок розглядається не як самостійний вид оподаткування, а як своєрідна надбавка (додатковий елемент) до прибуткового оподаткування фізичних осіб. Як приклад можна назвати США, де більшість норм, що регулюють обкладання корпораціонним податком, побудовано на прин-ципах оподаткування фізичних осіб, і постанови судів по по-доходному податку з фізичних осіб автоматично застосовуються в справах, пов'язаних з корпораціонним податком. Взаємодія прибуткового оподаткування фізичних і юридичних осіб може бути побудоване на принципах: ^ повного звільнення від податку розподіленою прибутку; ^ зменшення оподаткування прибутку на рівні акціонерів; ^ зменшення оподаткування прибутку на рівні компанії; ^ організації системи подвійного оподаткування як прибутку акціонерного товариства, так і особистого доходу. Система повного звільнення від податку розподіленою прибутку може бути організована як на рівні компаній, так і на рівні акціонерів. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні акціонерів може грунтуватися на використанні системи заліку (податкового кредиту) податку, сплаченого компанією щодо розподіленою прибутку. Сума податкового заліку (кредиту) включається до сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи, але віднімається з оподатковуваного доходу корпорації. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні компанії може будуватися як на основі різних ставок, що застосовуються для распределяемой (низька ставка) і нсраспредсляемой прибутку (підви-шенная ставка), так і на основі часткового звільнення від опо- обкладення розподіленою прибутку. Система двох ставок для розподіляються і нераспределясмой прибутку компаній використовується у Німеччині. Система економічного подвійного оподаткування кор-пораціонним і особистим прибутковим податком (так звана класичні-кая система оподаткування) передбачає послідовне обкладання як доходу корпорації, так і доходу акціонера. Однак останню систему не слід вважати менш сприятливою для фізичних осіб, так як саме при класичній системі зазвичай використовується знижений в порівнянні з іншими системами рівень ставок оподаткування дивідендів. На практиці багато країн використовують комбінації зазначених систем звільнення від податків прибутку на певних рівнях. Податки на доходи юридичних осіб можуть вводитися як на центральному, так і на регіональному, а часто і на місцевому рівнях. У всіх країнах прибуткові податки з юридичних осіб відносяться до основних джерел доходів центральних (федеральних, конфедеральні) бюджетів. На рівні регіонів (штатів, земель, провінцій, кантонів) застосовуються як самостійні прибуткові податки з юридичних осіб, так і регіональні надбавки до центральних податкам. Ставки центральних податків на прибуток юридичних осіб, як правило, є пропорційними, їх рівень залежно від застосування систем заліків коливається від 28% у Швеції до 53,2% в Італії. Необхідна умова для обкладення корпораціонним податком - комерційна діяльність, здійснювана юридичною особою. Визначення комерційної або промислової діяльності дається в. нормах цивільного і податкового законодавства країни. У Франції, наприклад, під комерційною (промислової) діяльністю розуміється діяльність, пов'язана з продажем, перепродажем, підрядом, наданням послуг, посередництвом, веденням банківських страхових та інших операцій, видобутком сировини, його переробкою, виробництвом готової продукції або напівфабрикатів, перевезенням, зберіганням, здійсненням ремісничого виробництва. Загальна схема визначення оподатковуваного доходу за кор-Ціон доходу аналогічна схемі визначення оподатковуваного доходу фізичних осіб. З валового доходу, що включає виручку від реалізації товарів і послуг, відсотків, дивідендів, рентних надходжень, доходів від реалізації майна та інших доходів, віднімаються доходи, що звільняються від обкладення корпораціонним податком, податки, сплачені з майна, до бюджетів регіональних і місцевих органів влади, матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, витрати на заробітну плату та обов'язкові відрахування до фондів соціального призначення, амортизаційні відрахування, уп-лаченние відсотки та рентні платежі, відрахування до фондів підприємства відповідно до чинного законодавства. В результаті цих відрахувань утворюється скоригований (адаптований, врегу-лированной) дохід. Порядок і розміри вироблених відрахувань і зменшення доходу визначаються законодавством. Практично у всіх країнах існують розбіжності між правилами розрахунку оподатковуваного прибутку та правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування деякі доходи можуть не враховуватися. У той же час може існувати цілий ряд правових норм, на підставі яких певні види приростів вартості, розмірів переоцінок основних засобів і товарних запасів, відрахувань включаються до оподатковуваного доходу навіть у тому випадку, якщо вони не є такими за внутрішнім або міжнародним правилам бухгалтерського обліку. Для вирахування витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією товарів і послуг, необхідною умовою є наявність зв'язку між отриманим доходом і проведеними витратами. Відрахування витрат, не пов'язаних з отриманням доходу, може бути оскаржений (опротестовано) податковими органами. У цьому випадку неправильно вироблені відрахування будуть розглядатися як зменшення або приховування на-логооблагаемого доходу. Чи не дозволяється відносити на витрати по поточній діяльності витрати капітального характеру, які повинні списуватися в порядку, передбаченому для амортизаційних відрахувань. Існують численні правила щодо виплат заробітної плати, особливо для членів рад директорів і керівного виконавчого апарату підприємства. Заробітна плата цих категорій службовців повинна відповідати виплатам на інших аналогічних підприємствах, в іншому випадку перевищення може розглядатися як об'єкт обкладення корпораціонним податком. Подібні правила застосовуються також і щодо сплати відсотків і рентних платежів. Значна специфіка існує відносно відрахувань в амортизаційні фонди. Норми і правила проведення амортизаційних відрахувань встановлюються у законодавчому порядку, їх порушення також може розглядатися як приховування об'єкта оподаткування з усіма витікаючими наслідками. Норми амортизаційних відрахувань, як правило, не є фіксованими, а граничними, що означає, з одного боку, неможливість їх перевищення, а з іншого боку, дозволяє підприємству встановлювати рівень відрахувань довільно. Амортизації підлягають як матеріальні (речові, відчутні) активи - будівлі, машини, устаткування, споруди тощо, так і нематеріальні (нематеріальні, невловимі) активи: авторські права, торгові марки, патенти і т.д. Амортизація може бути пропорційною або прискореною. При пропорційній амортизації передбачається списання вартості активу, що щорічними рівними частками протягом усього періоду, а при прискореної амортизації велика частка вартості списується в перші роки. Прискорена амортизація на відміну від пропорційної не є обов'язковою. Зазвичай пропорційна амортизація застосовується щодо пасивної частини основних фондів (будівлі і споруди), а активна частина основних фондів (машини, верстати, обладнання, установки) амортизується в прискореному режимі. Крім амортизаційних відрахувань велике значення мають відрахування до різного роду спеціальні резервні фонди. Кількість таких фондів може обчислюватися десятками. До основних з них відносяться фонди покриття сумнівних боргів, покриття витрат і збитків майбутніх періодів, таких як знецінення матеріальних і товарних запасів, валютні ризики, і ін Спеціальної пільгою може бути первісна податкова знижка, застосовувана в окремих промислово розвинених країнах, що представляє собою одноразову звільнення від оподаткування частини прибутку. Знижка надається в перший рік використання обладнання як доповнення до амортизаційних відрахувань. Вперше подібна міра була введена у Великобританії (1945 р.), Нідерландах (1950 р.), потім у Франції, ФРН, Італії і ряді інших держав. Мета первісної податкової знижки - стимулювання підприємців до збільшення вкладень в основний капітал. Знижка встановлюється у відсотках від вартості основного капіталу і диференціюється залежно від його структури, галузі промисловості, а в деяких країнах (наприклад в Італії) - від району країни. Первісна податкова знижка поклала початок ускоренной.амортізаціі. Британські компанії в рік придбання нового промислового обладнання мали можливість зменшити оподатковуваний прибуток на суму знижки. На початку 1950-х рр.. знижка була встановлена в розмірі 5 - 20% вартості основного капіталу, пізніше була значно підвищена, зокрема, діяла 60-відсоткова знижка для нових капіталовкладень в устаткування. З квітня 1972 вона була скасована у зв'язку з введенням вільної амортизації для машин і устаткування, при якій підприємець має право сам визначати суму амортизаційних відрахувань. Знижка збережена для промислових будівель. Систему відрахувань з валового доходу часто доповнює система податкових кредитів. Податковий кредит представляє собою відрахування із суми нарахованих податкових зобов'язань. Податкові кредити можна поділити на три групи: - »кредити за раніше сплаченими податками, тобто зменшення суми податкових зобов'язань на величину сплачених, головним чином за кордоном, податків; - »інвестиційні кредити, відрахування певної частини фактично зроблених інвестицій; -» спеціальні податкові кредити (щодо стимулювання науково-дослідних робіт, зайнятості певних категорій робітників і службовців, професійного навчання та ін.) .. Поряд із загальними податковими режимами в ряді країн діють спеціальні податкові режими по галузях економіки. До таких галузей зазвичай ставляться сільське господарство, лісове господарство, гірничодобувна, нафтова і газова промисловість, енергетика. Для цих галузей можуть застосовуватися особливі системи амортизації основних фондів, вводитися додаткові інвестиційні пільги. Важливе значення для визначення рівня податкового тягаря по корпорационному податку мають законодавчо встановлені режими заліку чи компенсації понесених збитків. Як правило, збитки поділяються на комерційні (по поточній діяльності) і некомерційні, що включають втрату капіталу (зменшення вартості), втрату доходу від земельної власності. Комерційні збитки підлягають відрахуванню з доходу звітного періоду, а також можуть бути перенесені на майбутні періоди. Некомерційні збитки підлягають відрахування тільки в певних розмірах і приймаються в залік лише стосовно доходів від приросту вартості певних активів. Іншими словами, зменшення вартості капіталу може бути компенсовано лише шляхом вирахування з доходу від приросту капіталу того ж виду активів за один і той же період. Можливості заліків щодо доходів від приросту капіталу в майбутні періоди обмежені. Важливу групу податкових пільг представляють собою відстрочки по сплаті податків. Для платника податків відстрочка зі сплати рівноцінна надання безвідсоткового, або пільгового, банківського кредиту. Широке поширення отримали відстрочки, що надаються за галузевим принципом. Особливі режими відстрочок зі сплати податків надаються у сфері страхування, інвестиційної діяльності, добувної промисловості, сільському господарстві, при експорті окремих видів товарів і послуг. Так, страхові компанії Великобританії мають відстрочку по сплаті корпоративного податку строком на три роки, тобто в поточному фінансовому році здійснюється фактичне погашення податкових зобов'язань, що виникли три роки тому. Поряд з галузевими відстрочками можуть надаватися відстрочення та розстрочення по сплаті корпоративного податку у зв'язку з особливими обставинами. Сплата корпорационного податку здійснюється рівними частками протягом року щомісяця (рідше - щокварталу). Іноді для від-ділових категорій платників встановлюються особливі терміни по внесенню платежів. Після закінчення року на підставі подання річної податкової декларації здійснюється визначення оконча-них податкових зобов'язань та виробляється або доплата податку, або компенсація суми переплати. Як для недоїмок, так і для переплат передбачаються системи коригування на базі діючої в країні облікової ставки центрального банку, тобто якщо протягом одного кварталу мало місце перевищення фактично сплачених сум в порівнянні з податковими зобов'язаннями за той же період, то сума перевищення повинна бути збільшена на процентну ставку центрального банку, а при недоплати податку за певний період у такому ж порядку повинна бути збільшена сума недоплати. Переплати мо ^ ут бути за вибором платника податку або повернуті шляхом перерахування на його рахунок, або прийняті до заліку в рахунок погашення податкових зобов'язань майбутнього періоду. Частка корпоративного податку в структурі обов'язкових відрахувань (платежів) в розвинених країнах становить 5-10%, що в кілька разів менше частки надходжень з прибуткового податку з фізичних осіб. Це пов'язано з прагненням держав оподатковувати головним чином доходи, перерозподіляються на потреби особистого споживання, стимулюючи інвестиційну активність. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||