| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.1.2. Фактори банківської ліквідності | ||
|
Для своєчасного виконання зобов'язань необхідно максі-мольное відповідність залучених пасивів і вкладень банку за строками \ так щоб реалізації активів в будь-який проміжок часу вистачило на те, щоб задовольнити потреби вкладників банку і відповісти по решті зобов'язаннями з наступившим терміном. Без вищевказаної збалансованості про нормальну роботу банку мови бути не може, тому вона довгий час вважалася першоосновою банківської політики. Банки, що мають у своїй пасивної частини довгострокові джерела, можуть проводити інвестиційні операції і видавати довгострокові кредити. Банки ж, ресурсну базу яких складають короткострокові кошти, можуть здійснювати тільки короткострокові операції. Однак даний підхід не враховує специфіку банківської справи. Джерел інвестиційних операцій банки або зовсім не мають, або мають обмежену кількість, недостатнє для вкладень на ці ж терміни. Водночас особливістю банківських пасивів є те, що всі кошти вкладників не бувають затребувані одночасно, а тому в розпорядженні банку завжди є деякий постійний залишок коштів клієнтів. Завдяки наданню послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнтів банки завжди мають певні суми на їх рахунках, і на практиці ці засоби виявляються довгостроковими. Розмір цієї умовно-постійної суми може змінюватися під впливом ряду факторів, в числі яких як зовнішні, що стосуються економічної ситуації в регіоні, країні (кон'юнктура ринку, коливання ділової активності, розвиток кредитної системи), так і внутрішні, що стосуються якості роботи банку, якості і кількістю наданих послуг, рівню організації роботи але залученню ресурсів. Враховуючи ці фактори, можна досить точно визначити обсяг коштів клієнтів, ко-торий буде постійним і його можна використовувати для вкладень в середньо-і довгострокові операції. Подібно пасивах, термін деяких довгострокових активів має вельми відносне значення. Наприклад, вкладення в акції підприємств є безстроковими, але завдяки розвиненості фондового ринку цей вид вкладень може бути легко реалізований і фактично виявитися короткостроковим. Наявність первинного і розгалуженого вторинного ринків переводить конкретний вид вкладень в категорію ліквідних активів. При випуску довгострокових фінансових інструментів для суб'єкта ці цінні папери є довгостроковими, а для інвестора їх фактична терміновість залежить від ряду факторів. Серед них слід назвати поточні потреби заміщення цих цінних паперів більш ліквідними у інвестора, можливість реалізації, яка забезпечується наявністю ринку подібних фінансових інструментів і рівнем попиту на ці інвестиції на ринку. Таким чином, ліквідність активів залежить не тільки від їх терміну, оскільки термін реалізації в багатьох випадках залежить від розвиненості і кон'юнктури грошового та фондового ринків, а також від рівня ризикованості вкладень. Ліквідність іншого виду активів - банківських позик - залежить здебільшого від кредитоспроможності позичальників, ризикованості кре-дітуемих угод і від якості забезпечення позик. У сучасних умовах розвитку грошових відносин з'являються можливості перепродажу позичкових і вексельних боргів підприємств, але поки в російських умовах ці процеси не можна назвати всеохоплюючими. Найбільший інтерес представляють борги великих підприємств-монополістів і банків, що мають стійке фінансове становище. Попит на цей вид актинії найбільш високий, і відповідно ціни низькі. На зобов'язання менш кредитоспроможних позичальників ринок реагує відповідно: значно важче продати їх борги і по-тенпіальная прибутковість значно вище. Крім зазначених на ліквідність позик певний вплив роблять також зовнішньоекономічні фактори: розвиненість системи розрахунків між банками і регіонами, рівень законодавчої бази в суспільстві і т.п. Подібно якості активів, структура і якість пасивів також надають важливе вплив на ліквідність банку. Структура залучених коштів характеризує стійкість ресурсної бази банку, дозволяє передбачити потребу в ліквідних коштах для погашення зобов'язань. На підставі структури джерел повинен визначатися «портфель» активів як за термінами, гак і за ступенем ризику. Якість і вартість залучених ресурсів характеризують здатність банку зацікавити вкладників, які довіряють йому свої кошти. Чим стабільніша залучені пас-Шіші, тим стійкіше основа для розвитку активних операцій банку, і чим нижче процентні ставки за залученими ресурсів, тим більше шансів у банку отримати прибуток. Отже, досить дешеві стабільні пасиви є необхідною умовою ліквідності комерційного банку, а довіра з боку вкладників і кредиторів - своєрідним капіталом, завдяки якому навіть у несприятливих кон'юнктурних умовах банк не позбудеться своєї ресурсної бази. Але банк не обмежується тільки посередницькою діяльністю. Беручи активну участь на грошовому та фінансовому ринках, банк вкладає власні та залучені кошти в різні операції в розрахунку на отримання прибутку. При цьому активні операції, як правило, розрізняються за ступенем прибутковості і ступеня ризикованості. В якості самостійного суб'єкта банк повинен мати можливість своєчасно реалізувати свою власну вартість. Засновники та акціонери вкладали свої кошти в капітал банку в надії на отримання доходу (дивідендів) або курсове зростання вартості акцій, а це можливо тільки при рентабельної роботи. Звичайно, у випадку несприятливої кон'юнктури чи при виникненні кризової ситуації банк може отримати в якості фінансового результату збитки. Це не означає, що він тут же стає неліквідним, але очевидно, що певне зниження рівня його ліквідності вже має місце. Чим більше абсолютний обсяг власних коштів і ик частка ї структурі пасивів балансу, тим вище стійкість банку до зовнішніх потрясінь. При тривалій і стабільної прибутковості банку зростає абсолютний і відносний розмір власних коштів, що, в свою чергу, підвищує ймовірність збереження банком ліквідності в майбутньому. Отже, на ліквідність банку істотний вплив робить такий чинник, як достатність власних коштів. Оскільки банк, який одержує збитки сьогодні (навіть якщо він поки ще в змозі відповідати за своїми зобов'язаннями), в майбутньому може виявитися неплатоспроможним, в числі заходів, що зміцнюють банківську ліквідність на мікрорівні, необхідна виважена вартісна політика в залучення і розміщення ресурсів, що в сукупності повинно привести до позитивних фінансових результатів діяльності банку. Отже, поряд з перерахованими вище факторами, що визначають ліквідність комерційного банку, слід розглядати фінансові результати діяльності банку. Негативний фінансовий результат однозначно несприятливо позначається на ліквідності банку, нульовий фінансовий результат представляється допустимим тільки на нетривалий час, так як для нормального розвитку банку йому необхідний хоча б мінімальний рівень прибутку. Розвиток грошового ринку дає потенційну можливість у разі виникнення ризику незбалансованої ліквідності залучити кошти міжбанківського ринку або позичити кошти у кредитора останньої інстанції - центрального банку. Таким чином, ліквідність банку в чималому ступені залежить від рівня розвитку грошового ринку, і зокрема, від рівня розвитку ринку міжбанківських кредитів і виконання центральним банком своїх функцій як кредитора останньої інстанції. Отже, ліквідність банку залежить не тільки від внутрішньобанківської роботи, а й від зовнішніх факторів, таких, як рівень розвитку ринкових відносин у різних сегментах економіки, якість роботи центрального банку. Але не варто також забувати про такі чинники, надзвичайно несприятливо позначаються на всіх галузях економіки, включаючи банківську сферу, як бюджетний дефіцит, інфляція, розбалансованість платоспроможного попиту на товари і їх пропозицію. У результаті впливу цих факторів навіть за відсутності недоліків у діяльності у банку можуть виникнути проблеми з ліквідності. Хоча безпосередня вина банків у цьому невелика, все ж зовні це виглядає як порушення їх ліквідності. При цьому важливо, що подібний стан виникає не у окремого банку, а охоплює багато з них. Для усунення деяких негативних явищ повинні застосовуватися заходи, що виходять за межі компетенції окремих банків. У сформованій ситуації постає питання ліквідності не тільки одного банку, а й усієї банківської системи країни. У розумінні ліквідності банківської системи існує вузький і широкий підхід. Під ліквідністю банківської системи у вузькому сенсі розуміють грошову масу в обігу та інші активи з невеликими термінами реалізації - ті активи, які можу т бути використані в банківській системі для погашення зобов'язань. У широкому сенсі ліквідність банківської системи являє собою таку організацію національної банківської системи, при якій забезпечується своєчасне і безперешкодне переміщення вартостей у рамках економіки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||