Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Тавасіева. БАНКІВСЬКА СПРАВА УПРАВЛІННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

Банківський відсоток: загальні положення

Як вже зазначалося раніше, для банків гроші являють собою предмет «купівлі-продажу», що має свою ціну - банківський відсоток. Це поняття використовується: для позначення ціни, яку платить банк за кошти, що залучаються (відсоток за взятий в іншій кредитній організації кредит, відсоток на вклади і депозити фізичних і юридичних осіб, обліковий відсоток, відсоток на залишки коштів на рахунках клієнтів); для позначення ціни, яку бере банк за видавані (розміщуються) їм кошти. Приватним випадком цієї останньої ціни є ціна банківського кредиту як суми грошей, що віддається у тимчасове користування позичальнику.
У строгому сенсі слова за кредит позичальник повинен заплатити не тільки відсоток - необхідно погасйть (повернути) суму основного боргу, а крім того йому доводиться платити різні надбавки за ризики та комісійні (наприклад, за згоду банку відкрити кредитну лінію), штрафи, оплачувати поручительство (гарантію, страховку), нотаріальні послуги і т.д. Тим не менш ціною кредиту вважається саме банківський (позичковий) відсоток як плата за право користування коштами банку. Джерелом сплати відсотка є частина прибутку (доходу) позичальника, отриманої ним в результаті використання кредиту.
Абсолютна величина відсотка, що не співвіднесення з сумою кредиту, ні про що не говорить. Тому для з'ясування ефективності кредитних угод, визначення прийнятності тієї чи іншої величини ціни кредиту використовується відносний показник - норма (ставка) відсотка, тобто відношення між сумою відсотків і величиною кредиту:


В Залежно від особливостей різних секторів ринку позикових капіталів можна виділити декілька груп однорідних ставок відсотка (банківського і не-банківського): ставки грошового ринку, використовувані при короткострокових кредитних операціях між кредитними організаціями; ставка рефінансування (офі-соціальне ставка центрального банку); ставки ринку цінних паперів (первинного та вторинного); ставки банків та інших кредитних організацій для небанківських орга-нізацій і фізичних осіб.
У свою чергу в рамках кожної з перерахованих груп процентні ставки можна класифікувати по наступних підставах:
термінами угод - на коротко-, середньо-і довгострокові;
ролі в структурі ставок - на основні (базові) і додаткові, мінливі слідом за основними; базова ставка встановлюється на певний період для першокласних позичальників (найбільш кредитоспроможних і дають хороше забезпечення кредиту);
характером формування - на переважно ринкові (стихійно складаються) і свідомо регульовані прямо або побічно (центральним банком та / або іншими суб'єктами); до регульованих ставками в Росії відносяться ставки рефінансування та штрафна ставка ЦБ;
масштабами використання - на ставки, застосовувані на регіональних, національних і міжнародних кредитних ринках;
характером зміни в протягом строку користування кредитом - на фіксовані (незмінні) і плаваючі (змінюються) ставки.
Комерційні банки при укладенні кредитних договорів самостійно до-проказував з позичальниками про величину відсоткових ставок. При цьому на величину і динаміку зазначених ставок впливають як загальні (макроекономічні) фактори, так і фактори приватні. До числа загальних факторів відносяться співвідношення попиту і пропозиції кредитних (взагалі позикових) коштів, грошова і кредитна політика центрального банку, рівень інфляції та ін Приватні чинники визначаються ус-ловиями функціонування конкретного банку, його положенням на ринку, обраної кредитної та процентної політикою, ступенем ризикованості операцій, що проводяться, а також умовами, в яких знаходиться позичальник.
Рівень процентних ставок банку формується багато в чому на базі попиту і пропозиції позикових коштів . Разом з тим на цей рівень істотно впливають: собівартість кредиту (витрати на залучення коштів і витрати на забезпечення функціонування банку - в частині, що відноситься до ведення активних кредитних операцій); обсяг, мету і термін погашення кредиту; кредитоспроможність (фінансовий стан і репутація) позичальника; наявність забезпечення повернення кредиту та ін
Джерело сплати відсотків залежить від виду кредиту: необхідні платежі за короткострокові кредити включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) позичальників; за довгострокові та прострочені кредити вони повинні платити зі свого прибутку (після сплати з неї податків).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz