Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Тавасіева. БАНКІВСЬКА СПРАВА УПРАВЛІННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

З історії центральних банків

В епоху стихійного розвитку ринку та обігу справжніх (золотих і срібних) грошей банки виступали переважно в ролі простих посередників у здійсненні торгових операцій. Але й тоді який-небудь банк виділявся з загального їх числа як найбільш великий чи обслуговуючий потреби влади. Протягом багатьох століть подібну роль виконували відомі, котрі володіли значним станом і вселяли довіру конкретні банкіри (банкірські будинку). Але в цілому в тих історичних умовах (чисто стихійний розвиток плюс те, що держава стояла осторонь від економіки) банки відрізнялися один від одного розмірами, а не спеціалізацією. Навіть близькість до уряду не робила небудь банк цін-тральні в сучасному розумінні.
Ідея центрального банку зародилася в умовах відносно розвинених капіталістично-ринкових відносин, коли в ньому виникла історична та економічна потреба, коли стало ясно, що подальший розвиток ринку взагалі і фінансового ринку зокрема без центрального банку як одного з органів державного (суспільно організованого) управління і нагляду загрожує глибокими потрясіннями і невиправданими втратами.
У більшості західних країн функції центрального банку були закріплені за певними банками з середини XIX - початку XX в. Так, Банк Франції став єдиним емісійним центром країни в 1848 р., Рейхсбанк і Банк Іспанії - з 1874 р., Федеральна резервна система США (ФРС) - з 1913 р. Державний (центральний) банк Росії був заснований в 1860 р. Проте найперші центральні банки виникли значно раніше: шведський Риксбанк - в 1668 р., Банк Англії - в 1694 р., Банк Фінляндії - в 1811 р.
Зовсім недавно (за історичними мірками) був заснований центральний банк Туреччини; це сталося лише в 1930 г . Народний банк Китаю був створений в 1948 р., хоча повністю функції центрального банку йому були доручені тільки в 1983 р.
Виділення із загального ряду банків одного з них на роль центрального означає початок формування у відповідній країні дворівневої банківської системи, на верхньому рівні якої розташовується центральний банк. У свою чергу, необхідність створення дворівневої системи банків була обумовлена суперечливим характером ринкових відносин: з одного боку, вони вимагають свободи підприємництва і розпорядження приватними фінансовими засобами, що забезпечують елементи нижнього рівня - комерційні банки та інші кредитні організації, з іншого боку, зазначені відносини необхідно регулювати (здійснювати цілеспрямований вплив і контроль), а ця обставина вимагає, зокрема, особливого інституту у вигляді центрального банку.
Історія довела, що централізація і суспільно організований контроль служать обов'язковими передумовами ефективності банківської системи. Суто децентралізоване функціонування і розвиток банківської справи, через яке в свій час проходили всі країни, через різнорідність паперових грошей, поганого регулювання і грошової пропозиції, що не відповідає потребам економіки, вносило додатковий безлад в і без того стихійну економіку. Створення центральних банків з функціями регулювання грошових і кредитних відносин стало видатним історичним відкриттям, що дозволив приборкати стихію ринку при збереженні відносної свободи приватного підприємництва у цій специфічній галузі.
Спочатку термін «центральний банк »мав на увазі найбільший банк, що знаходився в центрі системи. Потім такі банки поступово монополізували деякі специфічні функції, а на певному етапі влади націоналізували їх (акціонерний статус при цьому може зберігатися). У більшості випадків капітал центрального банку повністю належить державі, але, як показує досвід небагатьох країн, у нього можуть бути й інші акціонери - комерційні банки та інші фінансові інститути. Центральні банки в порівнянні з комерційними стали скромними за масштабами капіталів і балансів, а їх функції та методи впливу на банківську систему постійно модифікуються. Разом з тим сутність названих банків залишається в принципі незмінною і полягає в посередництві між суспільством, державою та економікою шляхом регулювання через банки грошових і кредитних потоків в країні. Які б конкретні функції ні покладалися на центральний банк, він завжди є органом регулювання грошового компонента економіки і в його діяльності поєднуються риси державного відомства і банку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz