Податкова база та податковий період
Податкова база, щодо доходів, за якими встановлено ставку 13% (ст. 224 НК РФ), визначається як грошове вираження доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму доходів, що не підлягають оподаткуванню відповідно до ст. 217 НК РФ, а також зменшених на суму податкових відрахувань, передбачених ст. 218-221 НК РФ.
На рис. 3.6 представлена схема визначення податкової бази, що обкладається за ставкою 13%.
Відповідно до ст. 211 НК РФ до доходів, одержуваних платником податку в натуральній формі, належать:
- оплата (повністю або частково) за платника податків організацією або індивідуальним підприємцем товарів (робіт, послуг) або майнових прав, у тому числі
комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання в інтересах платника податків;
отримані платником податку товари, виконані в інтересах платника податків роботи, надані на безоплатній основі послуги;
оплата праці в натуральній формі.
При цьому податкова база визначається як вартість товарів (робіт, послуг) або прав, обчислена виходячи з їх цін, що визначаються відповідно до ст. 40 НК РФ («Принципи визначення ціни товарів, робіт або послуг для цілей оподаткування»). При цьому у вартості таких товарів (робіт, послуг) враховуються суми податку на додану вартість, акцизів, податку з продажів.
матеріальну вигоду, отриману від економії на про-центах за користування платником податку позиковими (кредитними) засобами, за винятком матеріальної вигоди, отриманої у зв'язку з операціями з кредитними картами протягом безпроцентного періоду відповідно до договору;
матеріальна вигода, отримана від придбання товарів (робіт, послуг) згідно з цивільно-правовими договорами у фізичних осіб, організацій і індивідуальних підприємців, які є взаємозалежними по відношенню до платника податків;
матеріальна вигода, отримана від придбання цінних паперів.
При цьому податкова база по матеріальній вигоді у вигляді економії на відсотках за використання позикових та кредитних коштів визначається як перевищення суми відсотків за користування позиковими (кредитними) засобами, вираженими в рублях, обчисленої виходячи з 2/3 ставки рефінансування ЦБ, над сумою відсотків, обчисленої відповідно до договору (з 1 січня 2009 р.).
Для кредитів (позик), що видаються в іноземній валюті, податкова база визначається як перевищення суми відсотків за користування кредитом (позикою), виходячи з 9% річних, над сумою відсотків, обчисленої відповідно до умов договору .
Обчислення суми матеріальної вигоди за позиковими коштами, а також обчислення та сплата податку до 1 січня 2008 р. було обов'язком платника податків. При цьому платник податків мав право уповноважити організацію, що видала позикові кошти, брати участь в числення та сплату податку на доходи з матеріальної вигоди, надавши організації нотаріально посвідчену довіреність. Відповідно до Федерального закону від 24 червня 2007 р. № 216-ФЗ з 1 січня 2008 р. розраховує податок з матеріальної вигоди та перераховувати суму податку до бюджету повинен податковий агент - організація або індивідуальний підприємець, який надав фізичній особі позику (кредит) на пільгових умовах. Зазначений Федеральний закон уточнив також, що матеріальна вигода, отримана у зв'язку з операціями з банківськими кредитними картами протягом безпроцентного періоду, встановленого в договорі про надання кредитної карти, ПДФО не обкладається.
Необхідно також мати на увазі, що матеріальна вигода не визначається в наступних випадках:
якщо позикові кошти отримані від фізичних осіб, які не є підприємцями;
при укладенні договору комерційного кредиту, або договору придбання товару в кредит або розстрочку;
у разі несвоєчасного повернення працівником організації виданих йому раніше підзвітних сум.
Податковим періодом з податку на доходи фізичних осіб визнається календарний рік.