Головна
Головна → 
Фінанси → 
Податки та оподаткування → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Д.Г. Чорниця. ПОДАТКИ І ОПОДАТКУВАННЯ (2-е видання), 2010 - перейти до змісту підручника

Загальна характеристика прибуткового податку

В даний час розрізняють два типи прибуткового податку:
общеподоходний;
парцелярний (шедулярная).
Общеподоходний тип прибуткового податку припускає оподат-кування сукупного доходу фізичної особи, який включає в себе всі види доходів не тільки у формі прямих активних доходів у вигляді заробітної плати, авторських гонорарів, від підприємницької діяльності, а й доходи від власності (нерухомості, цінних паперів, рахунків у банку), приріст капіталу і ряд інших доходів.
Шедулярная тип прибуткового податку припускає нарахування прибуткового податку по кожному з можливих видів доходів за відповідною ставкою. Общеподоходний тип податку вважається найбільш відповідним принципом справедливості, так як дозволяє повною мірою врахувати платоспроможність платника податків, його сімейний стан і існуючий в країні прожитковий мінімум.
В даний час практично у всіх країнах світу застосовується общеподоходний тип податку. Шедулярная тип прибуткового податку використовується практично тільки в Англії та деяких її колишніх колоніях, в Швеції і Франції, а з 1 січня 2001 р. став використовуватися і в Російській Федерації.
Наступним принциповим моментом в організації прибуткового оподаткування є питання про ставку податку та шкалою ставок оподаткування. Наприкінці XIX - початку XX в. в роботах В. Вагнера, Е. Селигмена, А. Ісаєва, інших фахівців було доведено, що найбільшою мірою принципом справедливості задовольняє прогресивна шкала оподаткування, при якій великим доходам відповідає і велика процентна ставка. Тому з самого початку введення прибуткового оподаткування в більшості країн використовувалася прогресивна шкала оподаткування. Так, в США при введенні в 1913 р. прибуткового податку він складався з двох частин:
нормальної частини, яка стягувалася за пропорційною ставкою 8% отримуваного доходу;
додаткового податку, що стягується за прогресивною шкалою;
з доходів від 6 до 10 тис. дол - 1%;
для доходів від 10 до 12 тис. дол - 2%;
і так далі по прогресії, доходила до 50% з доходів, що перевищують 200 тис. дол
В даний час практично у всіх країнах світу (за винятком Росії) прибутковий податок стягується за прогресивною шкалою. У табл. 3.15 наведені мінімальні і максимальні значення шкали оподаткування доходів фізичних осіб в сучасних державах на рівні центрального уряду. У ряді держав прибуткові податки стягуються і на регіональному та місцевих рівнях (США, Японія, Швейцарія, Швеція, Данія та ін.) При цьому також можуть бути використані прогресивні шкали оподаткування. У табл. 3.16 наведені значення максимальних ставок прибуткового податку, що застосовуються в розвинених країнах в 2006-2007 рр..



Загальною тенденцією розвитку прибуткового оподаткування фізичних осіб є зменшення максимальних ставок і со-кращения числа ставок в шкалі.
Наступним найважливішим фактором, що характеризує справедливість оподаткування, є величина мінімального доходу, звільняється від оподаткування. При введенні прибуткового податку такий мінімум Биш введений практично у всіх країнах, у тому числі і в Росії. Величина його обигано визначається залежно від рівня розвитку країни, рівня інфляції, фіскальнигх потреб держав. У ряді развітигх країн світу (ФРН, Швеція) цей рівень законодавчого визначений на рівні прожиткового мінімуму. Практично у всіх країнах Європи і США з кінця 1990-х рр.. цей рівень автоматично індексується відповідно з поточним рівнем інфляції.
Величина цього мінімуму (у річному обчисленні) в різних країнах різна і становить: у Німеччині - 7664 євро, Японії - 350 тис. ієн, Великобританії - 5225 ф.ст., США - 5150 дол , в Росії - не більше 4800 руб. (Близько 150 дол).
У розвинених країнах за рахунок використання прогресивної шкали оподаткування, встановлення неоподатковуваного мінімуму доходу, надання розвиненої системи пільг малозабезпеченим реалізується найважливіша в сучасному суспільстві розподільча (соціальна) функція податків. Таким чином усуваються різкі відмінності в рівнях доходів високо і низькооплачуваних верств населення, формується так званий середній клас. На думку фахівців, щоб у суспільстві не було серйозних соціальних напружень, співвідношення рівня доходів 10% найбільш високооплачуваних верств населення і 10% найменш оплачуваних жителів країни не повинно перевищувати відносини 4: 1. У Росії з початку реформ спостерігається різка диференціація доходів населення. Навіть за офіційними оцінками в 2007 р., відношення доходів зазначених груп становить 17: 1. За оцінками ж експертів, з урахуванням тіньових доходів воно досягає 40: 1 і навіть 60: 1.
Все це свідчить про те, що прийнята в Росії система оподаткування доходів фізичних осіб в її сьогоднішньому вигляді, визначеному главою 23 НК РФ, не виконує розподільної функції, а з урахуванням регресивності непрямих податків, що становлять більше 50 % доходів консолідованого бюджету, тільки сприяє розшаруванню суспільства на надбагатих і бідних.
У Російській Федерації справляння податку на доходи регу формулюється главою 23 частини другої НК РФ, а також відповідними статтями частини першої.
Глава 23 «Податок на доходи фізичних осіб» НК РФ введена з 1 січня 2001 р. і замінила Закон РФ «Про прибутковий податок з фізичних осіб» від 7 грудня 1991 р. № 1998-1. У 2001 і 2002 рр.. і наступні роки в главу 23 було внесено досить багато змін і доповнень.
При введенні глави 23 НК РФ відбулася принципова зміна структури оподаткування:
від общеподоходного підходу при визначенні податкової бази було здійснено перехід до шедулярная принципом формування податкової бази;
замість прогресивного оподаткування залежно від величини сукупного доходу здійснено перехід на пропорційне оподаткування по кожній окремій групі доходів (13, 9, 35, 30%).
Розглянемо більш детально структуру оподаткування доходів фізичних осіб, що склалася на 1 січня 2009
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz