| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основне балансове рівняння банку | ||
|
банку при невідповідності динаміки показників його діяльності оптимальної тенденції; 7) динаміки та допустимих меж фінансового стану банку. На основі порівняльного аналітичного балансу оцінюються загальний фінансовий стан банку та зміни такого стану за аналізовані періоди (мінімальна кількість аналізованих періодів - три). При цьому форма зазначеного балансу включає показники: структури балансу (абсолютні величини і питомі ваги статей і підсумків розділів активу і пасиву балансу на початок і кінець аналізованих періодів); динаміки балансу (зміни абсолютних величин і питомих ваг статей і розділів за аналізовані періоди); структурної динаміки балансу (зміни питомих ваг величин статей і розділів за аналізовані періоди і зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумків балансу). Активи банку поділяються на три частини: не приносять дохід; приносять дохід; іммобілізовані активи; пасиви - на дві частини: власні кошти-брутго; залучені кошти. Окремим рядком за балансом представляються власні кошти-нетго. Така структура балансу дозволяє: 1) виділити окремі активні і пасивні види операцій та оцінити їх значимість у загальній структурі активів і пасивів; 2) простежити рух залишків на окремих балансових рахунках; 3) визначити міру зміни масштабів конкретних видів банківських операцій; 4) виявити причини і ступінь впливу змін і відхилень за статтями на стійкість, прибутковість, прибутковість і ліквідність операцій банку; 5) виділити власні та залучені ресурси банку; 6) встановити дохідні, ліквідні та іммобілізовані активи; розподілити залучаються в вигляді депозитів кошти клієнтів по терміновості. Зіставляючи зміни в активі і пасиві, можна встановити, за рахунок яких джерел в основному йде приплив грошей, і в які активи в основному кошти вкладаються. За даними розглянутого балансу аналізується динаміка: достатності капіталу банку; рівня іммобілізації власних коштів; рівня власних коштів-брутто і засобів-нетто; величини і структури зобов'язань банку (у тому числі співвідношення капіталу і зобов'язань, структури залучених ресурсів, залишків на клієнтських рахунках до запитання , структури власних коштів, активності залучення коштів); величини і структури активних операцій банку. Після загальної характеристики фінансового стану і його змін за досліджувані періоди наступна важливе завдання аналізу - дослідження показників фінансового стану банку. Найбільш узагальнюючим показником, що відображає політику фінансової стійкості, можна вважати надлишок (недолік) джерел власних коштів. Значення даного показника повинно бути> 0. Його збільшення в динаміці свідчать про цілеспрямоване прагненні банку покращувати своє фінансове становище, і на-оборот. Незалежність і стійкість банку по відношенню до кон'юнктурних зрушень на ринку оцінюється шляхом аналізу співвідношення його власних і позикових коштів. Динаміка даного співвідношення свідчить про підвищення стійкості - при зростанні показника, про зниження стійкості - при падінні значення показника. Аритмія показника означає наявність у банку проблем з поточною ліквідністю. Ризик незбалансованої стійкості банку визначається величиною «довгострокових» депозитів у складі залучених коштів. Збільшення цього показника забезпечує збалансоване управління активними і пасивними операціями по термінах і обсягами, зниження або відсутність подібного тренда говорить про схильності банку будь-яких змін фінансового ринку. Зростання рівня забезпеченості залучених ресурсів власними коштами банку відображає підвищення стійкості фінансового положення, але зменшення ефективності його діяльності за рахунок зниження віддачі від використання фінан-сового левериджу. Падіння значення даного показника протягом розглянутих періодів може свідчити про агресивну кредитну політику і по-потенційно наростанні кредитного ризику. Ділова активність банку. Вимірниками рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку можуть служити, зокрема, такі показники. - Ефективність використання активів (питома вага активів, що безпосередньо беруть участь в приносять дохід операціях). Підвищення питомої ваги зазначених активів свідчить про зростання ділової активності банку та розширенні ним своєї ринкової ніші. Якщо частка цих активів нижче 0,7, то майбутнє банку дуже проблематично. Різкі зміни тренда показника свідчать про незбалансованої структурі дохідних операцій банку. Використання залучених коштів (питома вага залучених коштів, що спрямовуються в кредити). За даним показником можна судити про кредитну політику банку. Незначна тенденція до зростання значення даного показника або його бічний тренд - підтвердження ділової активності в галузі кредитування та управління власної ресурсної базою. Прибутковість залучених коштів (дохід на грошову одиницю кредитних ресурсів, залучених банком). Відсутність будь-яких трендів (що підвищується, що знижується або горизонтального), тобто стрибкуватість динаміки значень показника свідчить про потенційний настанні ризику неліквідності і процентного ризику. Плавно підвищувати чи горизонтальному тренду відпо-ствует ефективна ділова активність банку в частині управління збалансованим кредитно-депозитним портфелем. Активність залучення позикових коштів (без міжбанківського кредитування). На основі динаміки значень даного показника можна судити про надійність, термінах залучення, вартості депозитної бази (якщо банк не спеціалізується на ринку міжбанківського кредитування). Їх зниження говорить про відсутність можливостей чи небажання банку розробляти технології залучення клієнтів, а також про те, що банк залежить від одного або групи клієнтів з високим рівнем банківських ризиків. Рентабельність доходу (прибуток, що припадає на одиницю доходу). Показник відображає здатність менеджменту банку контролювати свої витрати (виключаючи ринковий рівень процентної ставки), його зростання свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшенні, наскільки це можливо, частки дорогих інструментів. Бічний тренд динаміки коефіцієнта свідчить про те, що сформована структура витрат забезпечує достатню якість та ефективність наданих банком послуг. Рентабельність загального капіталу. Даний показник характеризує діяльність банку з точки зору ефективності управління розміщенням активів, тобто їх можливості приносити дохід. Різке збільшення показника свідчить про ведення операцій з високим рівнем кредитного ризику, зменшення - про те, що можуть мати місце високий рівень іммобілізації активів і, отже, ризик втрати мобільного управління активами. Плавні зміни показника при будь-якому тренді можуть говорити про раціональну структуру активного портфеля банку; Рентабельність активів, що приносять дохід. Коефіцієнт «віддачі» активів показує, як функціонує банк з позиції прямої залежності від працюючих активів. З його допомогою можна оцінити збалансованість портфеля активів, що приносять дохід, і рівень управління цими операціями «: плавне збільшення або невелике зменшення - свідоцтво сформувалися пропорцій активного портфеля, різкі зміни можуть вказувати на високий ризик портфеля або на високий рівень проблемних кредитів у портфелі; Рентабельність власних коштів. Зростання значення показника відображає збільшення мобільних власних коштів банку, що втягуються в активні операції, що підвищує його стійкість і оперативність прийняття рішень при настанні будь-яких банківських ризиків, тобто здатність швидко реагувати на зміни ринкової ситуації. Ліквідність банку полягає в наявності у нього можливості і бажання виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність активів забезпечуються дотриманням обов'язкових економічних нормативів. Аналіз тут націлений на оцінку ліквідності банку з урахуванням змін протягом аналізованого періоду структури власних і залучених коштів, власного капіталу, депозитної бази, ліквідних активів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||