| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основні інструменти грошової і кредитної політики центральних банків | ||
|
До числа таких інструментів, що застосовуються центральними банками, прийнято відносити, зокрема: проведення операцій на відкритому ринку з цінними паперами (переважно з державними); проведення інтервенцій на валютному ринку; встановлення цільових орієнтирів зростання показників грошової маси (тар-гетірованіе); рефінансування комерційних банків (видача їм кредитів), зміна відповідних процентних ставок та інших умов рефінансування; резервування (депонування) банками частини залучених ними коштів у центральному банку, зміна норм та інших параметрів такого резервування; прийом тимчасово вільних грошей банків у депозити, зміна відповідної процентної ставки та інших умов таких депозитних операцій, встановлення для банків обов'язкових і розрахункових економічних нормативів діяльності; прямі кількісні обмеження (встановлення меж процентних ставок і їх періодичне «заморожування», пряме обмеження обсягів кредитування, регулювання конкретних видів кредиту для стимулювання або стримування певних видів виробництва). Зазначені інструменти пристосовані для виконання центральним банком тільки його першої цільової функції, яку коротко можна інтерпретувати як функцію регулювання грошового обігу в країні. Питання інструментарію, потрібного для виконання центральним банком його другий цільової функції - забезпечення формування та ефективного розвитку самої банківської системи, повинен бути поставлений окремо (див., зокрема, § 3.2 підручника). Поки ж варто відзначити, що кожна з названих двох основних функцій вимагає власного набору інструментів. Якщо у центрального банку є тільки інструменти грошової і кредитної політики, то умовно можна вважати, що він має в своєму розпорядженні тільки половиною необхідного інструментарію. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||