Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Тавасіева. БАНКІВСЬКА СПРАВА УПРАВЛІННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

Про політику банків у сфері залучення вкладів (депозитів)

Кожен банк повинен розташовувати власною політикою у відносинах з клієнтами , в тому числі фізичними особами. Коротко про таку політику можна сказати наступне.
Якщо банк сьогодні хоче розвиватися, то він повинен виходити на ринок роздрібних послуг: всі привабливі корпоративні клієнти вже поділені, експортний сектор в надлишку забезпечений ресурсами. На протилежному полюсі виявилися приватні особи з величезними за російськими мірками накопиченнями (за деякими оцінками, неорганізовані заощадження населення тільки у валюті становлять близько 40 млрд дол), які люди зберігають невідомо де, а також малий і середній бізнес - цей сегмент ринку майже не освоєний банками. Так що розвиток роздрібних послуг фізичним особам можна визнати стратегічним напрямком для російських банків.
Більшість банків докладає чималих зусиль для завоювання довіри клієнтів. При цьому мова йде не стільки про те, щоб задовольнити короткострокові потреби рентабельних клієнтів, а про те, щоб максимально довго продовжити відносини з потенційно вигідними клієнтами, тобто встановити з ними міцні і Довгострокові зв'язку. Стоїть перед банками мета підвищення загальної рентабельності змушує їх поряд з політикою зниження витрат розробляти проекти
розвитку відносин з клієнтами. Залучення нових клієнтів обходиться банку дорого, тим більше що клієнт, навіть задоволений наданими йому послугами, не завжди залишається вірним банку. У результаті в умовах конкуренції, що загострюється кожен клієнт стає для банку унікальним, і тому важливо розвивати різні сценарії розвитку відносин з клієнтами з урахуванням не тільки нинішніх, а й майбутніх відносин.
Сьогодні програми залучення й утримання клієнтів розраховані головним чином на клієнтів - фізичних осіб відповідно до концепції так званого «управління відносинами з клієнтом». Однак цей підхід мало застосуємо до інших партнерів банків - малим, середнім і великим підприємствам. Інтенсифікація відносин з цими клієнтами є визначальним фактором диференціації і утримання клієнтів. Саме тому кожен банк повинен особливо уважно ставитися до формування таких відносин з клієнтами, які банки-конкуренти не зможуть швидко відтворити. У цих умовах банки повинні демонструвати обгрунтованість, висока якість і безперервність обслуговування клієнтів, здатність передбачати їх майбутні потреби і пропонувати новаторські рішення, тобто позиціонуватися як довгостроковий і надійний партнер клієнта. Тільки на цій основі може виникнути «капітал довіри» до банку.
Ідеальний варіант відносин може бути виражений девізом: «Банк і клієнт - єдина команда», що вимагає від банку створення максимально зручних і вигідних для клієнта умов його обслуговування. При цьому важливо пам'ятати, що правильна клієнтська політика - це не одна лише політика залучення коштів клієнта, а й узгоджена з нею політика надання кредитів і проведення інших активних операцій в інтересах клієнта.
Клієнтська політіка1 банку в зазначеному тут широкому розумінні повинна по-стійно вдосконалюватися, ставати більш гнучкою, все більш взаємовигідною. Останнє передбачає, зокрема, зближення інтересів сторін, все краще уз-навання ними один одного, вдосконалення та оновлення самих технологій під-тримання і розвитку відносин, а також технологій власне банківського об-слуговування клієнтів (перегляд і цілеспрямована переробка банками своїх стратегій і бізнес -моделей).
Важливо також не приймати сліпо «загальновідомі» думки і уникати шаблонних, стереотипних рішень.
Нарешті, для зміцнення співпраці, для більш ефективного використання всього комплексу банківських послуг клієнтам необхідна стабільна інформаційна та консультаційна підтримка з боку банку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz