| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
До поняття планування | ||
|
Аналіз -> Планування -> Регулювання -> Контроль. Під плануванням діяльності банку слід розуміти формулювання (уточнення, перегляд) політик банку на майбутній період розвитку і визначення системи практичних заходів, необхідних для їх реалізації, у формі складання узагальнюючого концептуального документа (документів), що трактує діяльність банку по окремих її напрямках. Планування має поширюватися на всі об'єкти банківського управління, тобто на всі сфери діяльності банку, на все осуществляющиеся в ньому процеси або відносини або на ті з них, відносно яких необхідність у плануванні визнана більш нагальною. При цьому тривалість планового періоду не має жорстких обмежень і може визначатися кожним банком самостійно. Керівникам банків постійно доводиться вирішувати цілий ряд складних завдань, серед яких: визначення пріоритетів діяльності та вибір секторів фі-нансового ринку, дозволяють банку оптимально використовувати свій кадровий і клієнтський потенціал, а також портфель банківських продуктів; визначення про-процентних ставок, що забезпечують достатню маржу; розміщення вільних ре-сурсів, яке б враховувало специфіку пасивів, їх вартість, терміновість, позво-ляло б дотримуватися певних вимог по частині ліквідності, обмеження за ризиками; визначення тактики поведінки на ринках, використання вільних ре -сурсів для проведення спекулятивних операцій з цінними паперами, валютними цінностями і т.д.; управління ризиками, їх хеджування; управління персоналом та філіями, визначення лімітів проведених ними операцій і т.д. Ці та багато інших завдань складно або навіть неможливо вирішувати, якщо керівники банку опи-раются тільки на інтуїцію. Для якісного їх вирішення необхідно раціонально організоване планування. Сучасний банк працює в умовах жорстких обмежень регулюючих органів і конкуренції з боку інших фінансових організацій. Він змушений постійно боротися за своїх клієнтів і їх ресурси, пропонувати нові банківські продукти, які забезпечили б йому і клієнтам необхідну прибуток; демонструвати всім свою надійність, стабільність і здатність адекватно реагувати на умови діяльності та зміни ринкової кон'юнктури. Великі обсяги і значну різноманітність проведених операцій, необхідність їх узгодження для оптимізації одержуваного прибутку пред'являють жорсткі вимоги до якості банківського управління і в першу чергу до планування. Планування, як уже зазначено, вирішує завдання визначення загальних і приватних цілей розвитку банку та конкретних шляхів їх реалізації на різних рівнях деталізації і тимчасових відрізках його діяльності (тобто завдання вироблення самої стратегії управління). Така робота передбачає своєчасне передбачення змін, пристосування до них і контроль за процесом, постійне зміцнення своїх сильних сторін, реалізацію знову відкриваються можливостей, мінімізацію ризиків, ліквідацію внутрішніх слабкостей, усунення небезпечних ситуацій і т.д. Це складна і відповідальна робота, але без цілей, без стратегії працювати не можна. Стратегію управління кожний банк визначає виходячи з уявлень про своє місце на ринку, фінансових та інших можливостей, що склалася клієнтури і багатьох інших параметрів. Процес цей дуже тонкий і завжди в чомусь унікальний. І не тільки тому, що базується на обліку величезної кількості суперечливих факторів, а насамперед тому, що передбачає індивідуальну їх оцінку. І в кожному банку така оцінка буде своя. У банках, де управління поставлено на сучасному рівні, носіями стратегії управління є не тільки вищі керівники, а й весь колектив. Обов'язковими характеристиками планування банку (як і будь-який інший ор-ганізації або підприємства) повинні стати: альтернативний характер планування на попередньої його стадії, тобто складання різних варіантів проекту плану (затверджений повинен бути один план); гнучкість, тобто можливість швидкої корекції плану при несподіваних змінах ринкової ситуації чи інших факторів; участь менеджерів все ^ рівнів і всіх здатних членів колективу в складанні плану і контролі за його виконанням; ретельно продуманий і організований процес контролю за виконанням плану, який націлений не тільки на реєстрацію факту невиконання плану, а й на визначення реальних причин невиконання і невикористання потенційних можливостей; орієнтація планів на максі-мизация кінцевих результатів діяльності в довгостроковій перспективі. Оперативний аналіз -> Регулювання -> Частковий контроль. Події 1998 показали, що багато російських банки, особливо великі, втратили можливість нормально відстежувати, планувати і управляти внутрішньобанківськими процесами, тим самим зайвий раз довівши, що система управління банком має бути гнучкою, не бюрократичною ; плани і рішення на всіх рівнях повинні прийматися швидко і так само швидко виконувати. Ще раз підтвердилася проста істина: як у кризовій, так і в звичайній ситуації дуже важливо, які стратегічні рішення прийме керівництво банку, наскільки правильно оцінить перспективи ринків і свої можливості. Проблема має багато аспектів, які необхідно мати на увазі. Це вибір вірної стратегії, правильна структурна організація управління і планування; організація роботи аналітичних підрозділів; побудова процедур і алгоритмів прийняття рішень на основі аналізу; побудова системи інтерактивного контролю, володіння ситуацією, можливість оперативного втручання; комплексний підхід до управління (знаходження всіх операційних взаємозв'язків, внутрішніх і зовнішніх); організація інформаційних потоків для всіх зацікавлених підрозділів банку. При обліку всіх цих аспектів швидше за все виявиться необхідність перебудови роботи як банку в цілому, так і окремих його підрозділів, що може вимагати значних вкладень і витрат, що знову ж свідчить про необхідність активізації планової роботи в банку. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||