|
Як випливає з попереднього викладу, ризики інвестиційних проектів можуть і повинні змінюватися в часі, в тому числі під впливом ослаблення впливу фактора невизначеності. При цьому до останніх слід відносити також відсутність інформації (або її недостатність) про реальні фактори, що ускладнюють реалізацію проекту або створюють загрозу його здійсненню, а також про якість рішень, які прийматимуться аж до його завершення. У принципі такі фактори є завжди, і поки немає достовірної інформації про відсутність будь-якого фактора ризику або про його незначності, необхідно допускати можливість появи відповідних проблем. Взаємозалежність ризиків у часі показана на рис. 21.3.
У момент появи бізнес-ідеї (Т1) існує максимальна для даного виду бізнесу невизначеність щодо майбутніх проектних рішень, а також щодо того, хто і як буде втілювати їх у життя. Принаймні розробки рішень, що включаються до проекту, невизначеність зменшується, і в момент граничне значення ризиків проекту Рпр2 стає істотно нижче того, що було в момент Ть У періоди (Т2-Т3) і (Т3-Т4) спостерігається подальше зниження граничного значення ризиків. У момент Т4 граничний ризик стає рівним найбільш вірогідного ризику проекту, досягаючи значення Р4. П - точка переходу граничного ризику в область допустимих значень.
Практичний інтерес для кредиторів та інвесторів представляє відповідь на питання: коли можна досить достовірно визначити величину Р4? Робити це бажано починаючи з моменту Т3, коли з'являється ясність відносно якості бізнес-плану реалізації проекту і вже відомо, хто і яким чином займеться його втіленням в життя. Саме після проходження точки Т3 кредитори і інвестори можуть з прийнятною достовірністю визначити Р4 - величину найбільш ймовірного ризику нереалізації проекту. Розуміючи наявність такої можливості, вони відповідно повинні заздалегідь обумовити право нею скористатися в укладених «угодах.
|